Все, що Ви не знали про наслідки та причини розлучення. Частина 1.

Вступ

Ця книга покликана дати жінкам знання про можливе розлучення, щоб воно було менш «болючим», а жінки ставали більш обізнаними.

Метою цієї книги є розповісти жінкам про те, що на них чекає, якщо вони зважаться на розлучення, і через що треба буде пройти, щоб захистити себе й свою дитину.

Я звертаюся саме до жінок, оскільки вони є менш захищеними та, піддаючись емоціям, роблять багато помилок і шкодять собі та дітям. У багатьох випадках жінки програють судові процеси своїм чоловікам, і, на жаль, зазвичай у цьому є їхня провина.

Відсутність розуміння того, що треба робити, як готуватися до розлучення, відсутність обізнаності щодо свого майнового стану робить жінок безпомічними. Багато жінок, які були моїми клієнтами, не могли ухвалити зважене рішення, що дуже шкодило їхнім інтересам. Відсутність базових знань і розуміння природи відносин не давало їм можливості зробити розумний вибір, як їм діяти.

Тому я хочу в цій книжці спробувати це виправити й тим самим допомогти жінкам!

Спираючись на законодавство України, особистий досвід та інформацію зі стародавніх джерел (шастр), які складені багато тисяч років тому й несуть важливі знання («Хто пізнав шастри, той пізнав себе і все навколо себе!»), аналіз різних джерел, думок та життєвих укладів у різні часи, я спробую показати вам, що рішення про розірвання шлюбу є більш важливим кроком, аніж рішення про його укладання.

Думка багатьох людей, що шлюб – це лише штамп у паспорті, є хибною, бо багато що змінюється в житті жінки, чоловіка та дітей.

Якщо між вами використані всі шляхи до порозуміння та примирення, я хочу надати вам знання щодо того, як і що саме потрібно робити, аби бути захищеною з боку закону та психологічно витримати цей складний момент у своєму житті.

Вже зараз акцентую увагу на тому, що розлучення, як і сам шлюб, більш важливі для жінки, аніж для чоловіка. Обов’язок чоловіка – надати захист жінці як у процесі розлучення, так і після нього.

Я не намагаюсь вам надати повну юридичну інформацію, бо ви не адвокат, але все ж повинні мати базові знання, щоб бути захищеними.

Якщо розлучення неминуче, я спробую вас захистити, надавши у простій формі юридичну інформацію щодо головних моментів. Причому захистити як від вас самих, від імпульсивності та необдуманих рішень, так і від колишніх чоловіків. Вважаю це своїм обов’язком, адже сьогодні ні держава, ні суспільство не захищають жінок, дітей і літніх людей так, як це потрібно робити.

Правильні кроки на початку розлучення – це позитивний результат наприкінці розлучення!

У деяких випадках ваша обізнаність не дасть «нечистим на руку» чоловікам навіть розпочати протиправні дії та плекати надію залишити вас без майна.

Інформація з шастр, викладена в книжці, деяких жінок здивує, а декого взагалі обурить, але від цього нікуди не подінешся – це правда життя! Роблю це для того, щоб ви, мої любі жіночки, мали повні знання про природу стосунків жінки та чоловіка та, як наслідок, про причини конфліктів та змогли пов’язати матеріальне життя з духовним аспектом шлюбу. Можливо, це дасть відповіді на запитання, що вас турбували.

Крім того, для всебічного розгляду питання розлучення в цій книжці ви знайдете цікаві думки сучасних психологів, почуєте історії розлучень і думки жінок різного віку та з різних держав та навіть думки чоловіків.

Ця книга також буде цікава й для жінок, які тільки планують укласти шлюб, оскільки містить негативний досвід сімейних пар, відомості щодо укладення шлюбу. Крім того, юридичні знання викладено в такій формі, щоб будь-яка жінка мала можливість скористатися цією інформацією та порадами.

Останнє, що хочеться сказати: «Використовуйте навіть один процент на порозуміння, будьте розумно поступливими і не розлучайтеся до останнього!»

Я бажаю вам щастя!!!

Глава І

Починаючи розмову про розлучення, з’ясуймо, що таке шлюб і що законодавець зараз нам говорить щодо того, яким чином і на яких умовах ми можемо укласти шлюб.

Отже, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований в органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім’єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов’язків подружжя. Релігійний обряд шлюбу не є підставою для виникнення в жінки та чоловіка прав та обов’язків подружжя, крім випадків, коли релігійний обряд шлюбу відбувся до створення або відновлення органів державної реєстрації актів цивільного стану.

Як ви зрозуміли, проживання в одній квартирі з коханим чоловіком не робить з вас сім’ї. Це те, що ми звикли називати цивільним шлюбом, та він не породжує прав та обов’язків подружжя.

Зараз дуже багато пар, які довго живуть цивільним шлюбом, заводять дітей, купують майно, і весь цей час жінки чекають від свого чоловіка пропозиції руки та серця, але, на жаль, часто до цього не доходить.

Виникає якась життєва ситуація або проста побутова сварка, коханий чоловік збирає речі та йде або ще гірше проганяє жінку. З цього моменту її життя кардинально змінюється, а якщо в цивільному шлюбі пара народила дитину, купувала майно, то це ще сильніше ускладнює ситуацію.

Саме зараз, коли я працюю над цією главою, сидячи в кафе, переді мною дві жінки 45–50 років розмовляють між собою:

– Коли ви з Сергієм одружитеся? – запитує перша.

– А навіщо, після шістнадцяти років просто заплатити РАЦСу за штам?! Не бачу сенсу! – відповідає друга.

Збіг обставин? Не думаю! ))

Ось вам і менталітет, і напрямок думок наших жінок! Ось що для мене стало поштовхом написати цю книгу.

Ми усі живемо зі спотвореним розумінням дійсності, а про розуміння духовного життя я взагалі мовчу – його майже немає! Чесно кажучи, я дуже довго відкладав написання книги. Зараз жінки більшою чи меншою мірою фемістки. Це все від того, що дуже багато безвідповідальних чоловіків. Вони пожіночнішали, навіть з відрощеною бородою. Чоловіки не виконують своїх обов’язків, і за них це вимушені робити жінки.

За таких обставин важко залишитися жіночною…

Повертаючись до питання цивільного шлюбу, хочу вам порадити не ставитися до нього, як до звичайного шлюбного життя, по змозі уникати в цивільному шлюбі виникнення цивільно-правових відносин, а за наявності підстав у законний спосіб належним чином захищати свої права, але до цього питання ми ще повернемося.

Єдине, на чому хочу загострити вашу увагу: уникайте тривалих цивільних шлюбів і звертайте увагу на риси характерувашого чоловіка, його особисті якості як майбутнього законного чоловіка. Вдивляйтеся в нього хоч під мікроскопом і робіть зважений та обдуманий крок до шлюбу.

Я сам зі своєю дружиною прожив у цивільному шлюбі п’ять років. Коли ми зустрілися, нам було по 17, і ми разом вчилися. Ми оженилися на останньому курсі. Я можу сказати, що п’ять років цивільного шлюбу – це доволі багато, це зобов’язує та змінює життя.

Мій батько після невдалого шлюбу моєї сестри з цього приводу жартома каже: «Треба майбутнього чоловіка своєї доньки перевіряти до десятого коліна. Бо коли згодом ти від нього будеш очікувати «наукову працю», гени візьмуть своє, і він побіжить орати землю та вирощувати помідори, а ти така вся витончена та інтелектуальна, як порядна дружина, вимушена будеш знімати лабутени, одягати старі кросівки та треніки з витягнутими колінами та оббризкувати помідори на городі і, головне, при цьому робити щасливе обличчя! Воно тобі треба?!»

Пам’ятайте, ви не чоловік і дружина – ви друзі зі статевими стосунками. І жінки в цій ситуації мають програшну позицію: все не на вашу користь, і чим далі, тим ситуація стає більш ризикованою.

Зараз цивільний шлюб є масовим явищем по всьому світі, але наслідки його іноді дуже неприємні, а тому я не бачу підстав жінкам ризикувати. Треба до цього підходити розумно та без зайвих емоцій.

Головне, що з часом ми стали сприймати цивільний шлюб як звичайне сімейне життя, не розуміючи наслідків і того, як це вплине на життя тих дітей, які зросли в подібних сім’ях. Як зміниться їхнє уявлення про те, якою повинна бути сім’я?!

Думаю, переважна більшість таких дітей, перейнявши досвід своїх батьків, створять такі самі родини, а їхні діти ще більше трансформують цивільний шлюб (ну, наприклад, чоловік та дружина будуть жити окремо й зустрічатися на свята та вихідні, такий собі шлюб вихідного дня).

Завершуючи обговорення питання цивільного шлюбу, хочу висвітлити думку Тетяни Дзуцевої (автор книги “Загубилась жінка”) щодо цивільного шлюбу (http://womancosmo.ru).

Уривок зі статті Тетяни Дзуцевої (http://womancosmo.ru):

…………………………………………………………………………..

Хто не чув таку фразу, що штамп у паспорті нічого не вирішує і гарантій не дає? Згодна, жоден підписаний договір не гарантує, що він не буде порушений однією зі сторін. У житті немає гарантій, воно мінливе й непередбачуване.

Багато хто говорить, що коханню не заважає відсутність штампу. Якщо це так, то як він може перешкодити, якщо його поставити? На жаль, життя показує, що штамп, виявляється, легше не ставити, ніж ставити.

Я не беруся судити, добре це чи погано. Цивільний шлюб – це діагноз. Жінка, яка живе в цивільному шлюбі, – незаміжня, а чоловік – неодружений. Навряд чи хтось візьметься з цим сперечатися.

Назвіть мені хоч одну причину бути в незареєстрованому шлюбі. Їх немає. Єдина причина – це свобода. Свобода від зобов’язань, від відповідальності й від вибору.

Тому в такі відносини я не вірю. Поясню по порядку.

Цивільний шлюб – це завжди не остаточний вибір (недовибір). Коли чоловік і жінка довго живуть разом, але не одружуються, тобто не роблять наступного важливого кроку, вони нібито говорять один одному: «Я чекаю кращого (кращу)».

Я знаю тільки одне, що будь-яка жінка, яка має дітей, наприклад дівчинку, навряд чи хотіла б, щоб вона жила в цивільному шлюбі. Спробуйте відчути, як ваше тіло, як ваше серце відповідає на таку інформацію: ваша дочка не вийшла заміж, а живе з чоловіком у цивільному шлюбі… Як ви почуваєтеся, якщо в таких відносинах народжуються ваші онуки? Для когось це зовсім неприйнятно, а хтось скаже, що начебто нічого поганого, але є якийсь неприємний присмак. І краще взагалі про це не думати. Закрити очі!

Для мене укладення шлюбу – це якась ініціація, ритуал. Раніше це було вінчання, сьогодні – реєстрація в РАЦСі. І це дуже важливо. Будь-який ритуал проводить межу: до та після. Це подія, після якої починається інше життя. До цього ти наречена, а після – дружина. І жіноча психіка влаштована так, що для нас дуже важливі ритуали. Тому будь-яка жінка мріє про весілля й про сукню.

Наприклад, у Середньовіччі чоловік міг надягти обладунки, але лицарем він міг стати тільки після посвяти. І це був не тільки цивільний акт, а й символічний, який супроводжувався перевдяганням в інший одяг і принесенням клятви. Церемонія була довгою й для сім’ї майбутнього лицаря була дуже витратною. Але без цього ритуалу він не міг назвати себе лицарем.

Дуже часто молоді люди, які живуть у вільних відносинах, не знайомлять своїх батьків з батьками своїх партнерів, не відбувається об’єднання двох родів, двох сімейних систем. Якщо молоді подають документи до РАЦСу, то батьки, як правило, знайомляться. Усі відчувають відповідальність: не тільки молодята, а й батьки, близькі, родичі. Усі розуміють, що відбувається об’єднання. У цивільних відносинах жодного об’єднання немає.

Будь-яке підписання паперів пов’язане з подальшим виконанням зобов’язань і несенням наслідків за їх порушення, покаранням, проходженням процедур. Штамп – це відповідальність. Це підписання договору. Просто так не вийдеш із зареєстрованих відносин. Треба пройти через процедуру розлучення та взяти відповідальність за те, що стосунки не склалися. І стати розлученим.

За цивільного шлюбу як був вільним, так ним і залишився. У мене є знайомі, які довго жили в цивільному шлюбі. Коли чоловік вирішив піти, він не зміг набратися сміливості й визнати, що йде назавжди. Він просто пішов до іншої, як вільна людина. Які можуть бути до нього претензії, адже він нічого не обіцяв, нічого не підписував.

У шлюбі це неможливо, принаймні доведеться порозумітися зі своєю законною дружиною й узяти за розлучення відповідальність. І кожна людина розуміє, що в житті просто так нічого не проходить, за все ми відповідаємо й за все платимо.

Я не раз чула, що люди бояться оформляти стосунки, тому що штамп все зіпсує:«Штамп у паспорті вбиває всю романтику». Правильно, якщо чоловік ще не вирішив зробити остаточний вибір, то штамп усе зіпсує. Шлюб – це нитки, пута, якщо хочете, він пов’язує. Людина відчуває, що вже не вільна, її це починає пригнічувати, з’являється внутрішній опір такого роду «несвободі». Людина стає не романтичною, а одруженою.

Відносини вирівнюються, і, як результат, хтось виходить з відносин. А потім вважає, що винен штамп, який «убив романтику». Штамп не романтику вбиває, а безтурботність і безвідповідальність.

Величезна кількість людей губить лік своїм рокам і відмовляється дорослішати. Вільне життя дає відчуття молодості, а точніше юності та безтурботності. Шлюб і сім’я не передбачають таких відчуттів. Жінки, котрі вступають у такі відносини, заохочують безтурботність, не дають чоловікові подорослішати.

«Хлопчики мають співмешканку,

чоловіки створюють сім’ї»

Стів Харві

Іноді молоді люди говорять, що хочеться пишної церемонії, хочеться чогось грандіозного, а грошей немає. Я в це зовсім не вірю. Значить, ми хочемо «бути дорослими» та «грати в сім’ю», а грошей у нас немає. Ну, можна назбирати, почекати. Ні, хочеться все й відразу: піти від батьків, пограти в сім’ю. Коли є мета, знаходяться кошти, а коли її немає, то знаходяться виправдання. І в підсумку виходять «дорослі» одружені холостяки.

Побачення не можуть бути вічними, наступний щабель розвитку відносин – це РАЦС. Бутон не може не розпускатися вічно. І ось тут чоловік повинен вирішити – я роблю вибір на користь цієї жінки. Сказати про це своїм батькам, її батькам, що вони об’єднуються. Або він повинен залишити цю жінку та йти далі. Жінка часом не дає чоловікові зробити цей важливий крок, вистрибуючи передчасно з рідного дому.

У цивільному шлюбі жінка вважає, що вона заміжня, а чоловік вважає, що він не одружений. Я не раз чула, що люди живуть разом уже 10 років, а чоловік так і не називає жінку дружиною, а називає її своєю дівчиною. Може, це звучить і романтично, але видає весь сенс таких стосунків. А як жінці називати такого чоловіка – «кохана людина, з якою я живу»?

Коли чоловік відмовляється одружуватися, він неначе бере жінку в оренду, без турбот і зобов’язань. І при цьому отримує все, що дає дружина: вірність, емоційну підтримку, влаштований побут, секс, любов, дітей і все, що він хоче. Коли ми орендуємо житло, то сприймаємо його як тимчасове і не дуже піклуємося про це приміщення.

Майте свої стандарти і не забувайте про свою гідність. Чому ви дозволяєте собою користуватися? Це не означає, що ви повинні просити одружитися з вами. Дайте йому зрозуміти, що вас не потрібно орендувати. Якщо він злякається, значить ви йому не потрібні. Якщо він не готовий створювати сім’ю, то це правда, хоча й неприємна. Навіщо жити з брехуном? Але ми дуже боїмося дізнатися правди, тому роками живемо в обмані.

Кожен чоловік підсвідомо знає, що він повинен одружитися. Якщо він не одружується, значить не готовий. А якщо при цьому ви готові, то значить у вас різні цілі. Виходить, він хоче жити з жінкою, а одружуватися боїться? Справжній чоловік повинен відповідати за свої дії. І ви не повинні потурати йому в його боягузтві та малодушності.

Чоловіки в цьому сенсі розпещені. Сьогодні жінки доступні в будь-якому сенсі: у метро, у транспорті й на роботі. Практично кожна готова на будь-які відносини. Тому якщо ви не маєте чіткої позиції з цього питання, то чоловік її теж не матиме.

«Річ у тім, що для деяких чоловіків шлюб входить в ту саму категорію, що й уживання овочів: ви знаєте, що це потрібно, але насправді ви не хочете цього робити, тому що масний, жирний, солоний, соковитий гамбургер набагато смачніший».

Стів Харві

Часто цивільний шлюб називають «репетицією», «зняттям проби». Обман чистої води. Як можна це перевірити? Іноді відносини починають псуватися через три роки або після народження дітей. Тоді вам треба все спробувати: як він з вами буде вагітною поводитися, як з дітьми спілкуватиметься. За цією теорією треба років двадцять пробувати, щоб не помилитися у виборі. Стосунки можуть зіпсуватися й після 10–20 років спільного життя, коли всі цілі досягнуто, квартири придбано, діти виросли.

Насправді жінка починає жити в цивільному шлюбі не для того, щоб випробувати почуття, а щоб утримати чоловіка й знайти хоч якусь стабільність у відносинах. Але це самообман. Визначеності як не було, так і немає.

Нерідко жінка сама виступає ініціатором спільного проживання. Найчастіше вона взагалі закриває очі на справжнє ставлення до неї партнера, на його почуття. Вона зустрічає вподобаного чоловіка, їй хочеться зблизитися, а чоловік не робить пропозиції. Звичайно, чоловік завжди за побутовий комфорт і доступний секс, тому він згоден жити разом. Але він не згоден одружитися. Відчуйте різницю, як кажуть.

Потім жінка чекає на пропозицію, але чоловік її не робить. Тоді вона переконує себе, що для сім’ї штамп не важливий. Вона й так вважає себе дружиною, а його – своїм чоловіком, щоправда, цей «чоловік» нерідко ще одружений з іншою. І як би вона себе не називала, у глибині душі вона усвідомлює свій ненадійний статус.

Якщо в цивільному шлюбі з’являються діти, то взагалі не бачу причин, чому б не зареєструвати стосунки. Це ж безвідповідально. Вони ж дуже добре відчувають, що щось не так, у батьків різні прізвища. Та й чому мама з татом не одружені? Чому він не зробив дівчині пропозицію? Чому він її не вибрав? Ми живемо в суспільстві, діти ходять до школи, і вони не такі вільні, як їхні батьки. Чому вони повинні пояснювати, що тато рідний, просто вони з мамою не зареєстрували відносини?

Часто молодь не одружується через прояв суспільного протесту: мовляв, ми не стадо й живемо по-своєму: «Для нашої великої любові штамп не потрібний». Завжди в парі хтось один не хоче оформлювати стосунки й віщає іншому про винятковість, про вільний світогляд. Але за цим усім ховається незроблений вибір та очікування кращого партнера.

У мене були знайомі, які прожили 13 років у неофіційних відносинах, і навколишні навіть не могли припустити, що вони не чоловік і дружина, все, здавалося би, добре. Не розписувалися вони через те, що просто не «вірили» в офіційний шлюб. Потім чоловік зустрів іншу жінку і вже через півроку з нею розписався.

Я точно знаю, що зустрівши свою жінку, чоловік веде її до РАЦСу. Якщо він не веде вас, значить чекає на іншу. Вас він не вибрав. Можливо, це жорстко, але це ПРАВДА.

Чоловік за своєю вдачею власник, і якщо він зустрічає жінку й вона його повністю влаштовує, то зі штампом не виникає жодних проблем. Він сам на цьому наполягатиме. Для чоловіка дуже важливо передати свій статус обраній жінці, а також своє прізвище. За цивільного шлюбу цього не відбувається. Невже, якщо чоловік зробив остаточної вибір, він дозволить жінці залишатися вільною? Не вірю.

Найголовніша потреба жінки – це потреба в безпеці. Як вона може бути задоволена в цивільному шлюбі? Ніяк! Підсвідомо жінка завжди відчуває тривогу за завтрашній день, вона не може розслабитися в таких відносинах. Усі жінки потребують визначеності.

З цього випливає, що раз немає впевненості в партнері, значить жінка може розраховувати тільки на себе. Вона не може довіряти партнеру, вона повинна підстрахуватися й тримати руку на пульсі. І це вбиває її як жінку.

Я знаю тільки одне: практично кожна жінка хоче мати визначеність у відносинах. І навряд чи вона хоче бути вічною нареченою, подругою або співмешканкою, якщо, звичайно, вона сама не чекає кращу партію в цих відносинах.

Усі ці розмови про свободу вибору не зовсім щирі та природні. Важливо дізнатися про правду й нарешті перестати обманювати насамперед саму себе. Адже врешті-решт тільки жінка дозволяє або не дозволяє вільні стосунки.

……………………………………………………………………………

Ідемо далі.

Законодавець встановлює шлюбний вік для чоловіків та жінок – вісімнадцять років. Особи, які бажають одружитися, мають досягти шлюбного віку на день реєстрації шлюбу.

Право на шлюб мають особи, які досягли шлюбного віку. За заявою особи, яка досягла шістнадцяти років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам.

Коротко зупинюся на питанні надання судом права на шлюб. Це питання важливе насамперед, якщо дівчина завагітніла в 16 років або якщо є інша підстава для шлюбу в ранньому віці. Від вас, шановні батьки, залежить майбутнє вашої дитини та онуків, але пам’ятайте, суд має право не прийняти ваші заперечення щодо шлюбу, якщо вони будуть.

Вирішуючи, на мою думку, не керуйтеся тим, що скажуть люди. Думайте про реальні можливості в майбутньому зберегти шлюб вашої дитини, і головне, чи зможе ваш майбутній онук або онучка мати нормальне дитинство. Не треба думати: «Якось гуртом виростимо та поставимо на ноги». Це все одно, що ваш керівник на роботі скаже вам: «Якось буду платити – як зможу!» Що він зможе і що він захоче вам дати, ви знаєте? Ось так і дитина! Навіщо її ставити в таке становище, за якого вона буде страждати і при цьому не мати можливості це виправити, оскільки її вік і ситуація роблять це неможливим. А все почалося з думки «якось гуртом виростимо та поставимо на ноги»… Будьте відповідальними!

Щоб уникнути подібних проблем, я пропоную вести з вашою дитиною-підлітком постійний діалог, бути для неї не тільки батьками, а більше – товаришами, давати знання щодо статевого виховання та наслідків статевого життя. Не зайвим буде й вести діалог про сімейне життя. За наявності проблем не соромлячись скористайтеся послугами сімейного психолога, духовного наставника або іншої компетентної особи, не проґавте момент, а тим паче не пустіть це на самоплив – наслідки будуть дуже неприємними! Для підлітка це важкий період.

Мій офіс знаходить поряд з офісом психолога, і я помітив, що переважна більшість його клієнтів – це підлітки 12–16 років. Задумайтеся над цим!

У шлюбі не можуть перебувати особи, які є родичами прямої лінії споріднення. У шлюбі не можуть перебувати рідні (повнорідні, неповнорідні) брат і сестра. Повнорідними є брати та сестри, які мають спільних батьків. Неповнорідними є брати та сестри, які мають спільну матір або спільного батька. У шлюбі не можуть перебувати двоюрідні брат і сестра, рідні тітка, дядько та племінник, племінниця. За рішенням суду може бути надано право на шлюб між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, а також між дітьми, які були усиновлені ним. У шлюбі не можуть бути усиновлювач та усиновлена ним дитина. Шлюб між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною може бути зареєстровано лише в разі скасування усиновлення.

На мою думку, незважаючи на ситуацію, яка склалася, шлюб у цих випадках неприпустимий і не треба шукати виходів з цього питання. Не можна допускати шлюбів між родичами!

Коли мова йде про шлюб, не можна оминути головні питання реєстрації шлюбу.

Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком до будь-якого органу державної реєстрації актів цивільного стану за їхнім вибором. Особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, вважаються нареченими. Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком особисто.

Великі коментарі з цього приводу, думаю, будуть зайві, усе й так зрозуміло, тільки маленьке зауваження. Як ви зрозуміли, заяву про вступ до шлюбу ви можете подати до будь-якого органу державної реєстрації цивільного стану (не тільки за місцем проживання), але повинні пам’ятати, що для отримання дубліката свідоцтва про шлюб (у разі його втрати) або за наявності інших підстав для отримання інформації щодо вашого шлюбу потрібно звертатися саме до того відділу, де шлюб було зареєстровано. У разі зміни місця проживання це може завдати чимало клопоту. Статус наречених виникає тільки після подання заяви про реєстрацію шлюбу.

Після подання заяви особа, яка відмовилася від шлюбу, зобов’язана відшкодувати другій стороні витрати, що були нею понесені у зв’язку з приготуванням до реєстрації шлюбу та весілля. Такі витрати не підлягають відшкодуванню, якщо відмова від шлюбу була викликана протиправною, аморальною поведінкою нареченої (нареченого), прихованням нею (ним) обставин, що мають для того, хто відмовився від шлюбу, істотне значення (тяжка хвороба, наявність дитини, судимість тощо). У разі відмови від шлюбу особи, яка одержала подарунок у зв’язку з майбутнім шлюбом, договір дарування на вимогу дарувальника може бути розірваний судом. У разі розірвання договору особа зобов’язана повернути річ, яка була їй подарована, а якщо вона не збереглася, відшкодувати її вартість.

Питання відмови від шлюбу дуже важливе, і такі випадки також зустрічаються. Підготовка до шлюбу – це психологічно важкий період. Виникає дуже багато сварок. Наприклад, щодо того, за чий кошт буде весілля, де й за скільки пройде урочисте святкування, скільки повинна коштувати сукня нареченої, скільки запросити гостей. Багато ще причин для сварок може бути в майбутньої рідні, і вона свариться!

Якими б хорошими стосунки не були, наречена та наречений під час підготовки до шлюбу повинні належним чином ставитись до документального підтвердження витрат, понесених на підготовку до шлюбу, щоб у разі відмови другої сторони мати можливість відшкодувати свої витрати.

Отримати відшкодування ви зможете лише за те, що реально витратили і чому є належне підтвердження. Моральне відшкодування не здійснюється. Якщо ви маєте можливість і бажання подарувати вашій дитині квартиру, машину або інший коштовний подарунок, зробіть це до укладання шлюбу шляхом звичайної цивільно-правової угоди (укладанням договору дарування без будь-яких вказівок, що це подарунок на весілля), цим ви забезпечите захист майна й унеможливите неприємні випадки та витрати.

Тепер хочу зробити кардинальний поворот і трохи занурити вас у духовний світ стародавніх текстів (шастр), які нам дають знання з питань, що ми порушили в цій главі. Роблю це для того, щоб ви, маючи ці знання, могли «приміряти» їх на себе!

Надаючи інформацію з шастр, я намагаюся допомогти вам вирішити ті проблеми, які є сьогодні та можуть виникнути в майбутньому, та не допустити розлучення!

Надавана нижче інформація для когось не буде новою, утім для багатьох вона не одразу буде зрозуміла. Тому я би порадив прочитати її декілька разів.

Наша з вами духовність полягає в тому, щоб поставити в церкві свічку, перехреститися та спекти на Великдень паску (яку під час святкування поєднати з алкогольними напоями). У наших школах не готують дітей до сімейного життя, дівчат не навчають бути господинями, а хлопців – відповідальними за родину та мужніми.

Духовність родини дозволяє уникнути сварок, які призводять до розлучення, а тому я пропоную хоча б ознайомитися з нижче зазначеним.

Насамперед хочу акцентувати вашу увагу на висловлюваннях відомих людей щодо цих стародавніх шастр (найчастіше я буду посилитися на «Бгаґавад-Ґіту»), щоб ви зрозуміли, наскільки ці санскритські тексти важливі і що вони несуть великі знання для людства. Як ці тексти (шастри) змінили життя цих відомих людей, як це вплинуло на їхні праці, а ми цього й не знали!

«Коли я читаю «Бгаґавад-Ґіту», я розмірковую про те, як Бог створив Всесвіт.

Все інше видається абсолютно неістотним…»

Альберт Ейнштейн

«Бгаґавад-Ґіта» – найбільш повна енциклопедія духовного розвитку,

досконале вираження цінностей, без яких неможливе існування людства.

Це одне з найяскравіших і всебічних філософських вчень.

Воно дає вражаючу панораму духовних та інтелектуальних пошуків,

тому завжди буде мати найбільшу цінність для всього людства!»

Олдос Леонард Гакслі

«Я твердо вірю в основний принцип «Бгаґавад-Ґіти»,

завжди намагаюся пам’ятати його й керуватися ним у своїх діях,

а також говорити про нього тим, кого цікавить моя думка,

і відображати його у своїх творах»

Лев Миколайович Толстой

Що ж таке «Бгаґавад-Ґіта»?

«Бгаґавад-Ґіта»(або просто «Ґіта»; санскрит. भगवद् गीता, Bhagavad Gītā – «Пісня Господа») – пам’ятка староіндійської релігійно-філософської думки на санскриті. Є основою індуїстської філософії. Протягом багатьох століть«Бгаґавад-Ґіта»є одним з найбільш шанованих священних текстів і дуже впливає на життя та культуру індійського суспільства та всього світу. Вплинула вона й на західну культуру, привертаючи увагу таких видатних мислителів, як Гете, Емерсон, Олдос Гакслі, Ромен Роллан тощо. Про їхні досягнення, я думаю, не варто розповідати – вони всім відомі. Головне, що це велика заслуга знань, які вони черпали з «Бгаґавад-Ґіти»!

Розгляньмо, що нам каже «Бгаґавад-Ґіта»прошлюб.

Ми можемо мати бажання вступити в шлюб з різних причин: з почуття самотності, слідуючи традиції («усі так роблять»), з усвідомленого бажання виконувати свій життєвий обов’язок (Дхарму), через те що захоплені якоюсь людиною або просто відчуваємо сильне бажання насолоджувати своїми почуттями і нам не важливо, яким партнер буде.

Іноді, підкоряючись тільки сильним велінням своїх почуттів, людина необдумано вступає у відносини, потім настає розчарування, він (вона) розлучається з партнером і шукає нових відносин. Виникає цілий ланцюг негативних наслідків: розчаровані колишні партнери, які втручаються в наші майбутні відносини; діти, які залишилися без батька; проблеми матеріального, морального та духовного плану.

Оскільки в сучасній безбожній цивілізації бажання безконтрольно задовольняти свої почуття є наріжним каменем, то з подібними ситуаціями доводиться стикатися все частіше й частіше. Це є природною ознакою руйнування Дхарми (життєвого обов’язку), або те, що називають Адхарма.

Таким чином, головною небезпекою, до якої призводять відносини, що базуються тільки на бажанні отримати чуттєву насолоду, стає поява нещасних поколінь людей із зруйнованим життям і відсутністю розуміння свого життєвого обов’язку, що зветься Варна-Санкара. Це відбувається тому, що доля дитини повністю залежить від стану розуму батьків у момент зачаття.

Якщо зачаття відбулося випадково, батьки не збиралися мати дітей і навіть побоювалися цього, то залежно від глибини й сили осквернення цього бажання народжується людина з негативними показниками в долі, іншими словами залучається Душа, пов’язана негативною кармою зі своїми батьками.

Якщо в батьків на думці було сильне небажання мати дітей, може народитися дитина, яка не зможе сама зробити потомство або матиме складнощі із зачаттям і народженням дітей. Якщо мати в момент зачаття була розчарована своїм шлюбом, у неї було сильне бажання бути самостійною та незалежною, то її донька або син можуть мати дуже слабкі шлюбні показники в долі. Якщо на думці в обох батьків було тільки жадання, то і їхня дитина народиться з показниками на сильне жадання та слабку Дхарму, тобто в неї буде відсутнє розуміння того, що є життєвим обов’язком людини.

Як ви зрозуміли, починаючи розмову та дослідження, необхідно пам’ятати, що зачаття є дуже важливим моментом. З цього починається ВСЕ!

Так, відбувається поступова деградація людства, і вже навіть сучасні вчені матеріалісти, психологи, соціологи вже говорять про зростаючу тенденцію до руйнування інституту шлюбу та сім’ї в майбутньому.

Таким чином, аналізуючи шлюб та ставлячи перед собою завдання побратися, ми повинні перш за все враховувати, що найімовірніше ми вже маємо справу з Варна-санкар, тобто людиною з уже зруйнованою Дхармою, людиною, яка має неправильне уявлення про свій життєвий обов’язок, про те, для чого вона народилася.

Ми не можемо застосовувати звичайні методи для визначення сумісності майбутнього подружжя, не аналізуючи спочатку індивідуальну карму особистості.

Удача в шлюбі залежить не тільки від того, наскільки конкретна особистість налаштована виконувати життєвий обов’язок, а й того, з якою проявленою долею ми маємо справу, чого нам очікувати від такої людини. Як вона себе проявить у житті.

Внаслідок гріховних вчинків і бажань у минулих народженнях або навіть у цьому житті ми можемо мати справу з долею, призначеною для спокути гріхів або виправлення наших гріховних потягів. Тому повинні пройти через страждання, що стосується шлюбу та партнерства, у цьому втіленні. Ці страждання можуть носити як фатальний (незмінний характер спокутування), так і менш фатальний, тобто такий, що можна виправити в цьому житті, змінюючи наші якості, умонастрій.

Пам’ятайте, ви можете зіткнутися з тим, що ваш майбутній чоловік або дружина матиме доволі складну долю і вам доведеться розділити її, а можливо, пройти цим шляхом до самого кінця. Ось чому ми, розглядаючи питання розлучення, починаємо з самого початку – народження особистості та її долі.

Розглядаючи питання вступу до шлюбу, виникає необхідність розгляду та застосування системи Варнашрама-Дхарми. Ця система допомагає в питаннях шлюбу та вибору майбутнього чоловіка або дружини.

Варнашрама-Дхарма (санскр. वर्णाश्रम धर्म) – ведична система природного поділу суспільства на чотири стани (варни) і чотири періоди життя (ашрами).

Відповідно до системи Варнашрама-Дхарми суспільство ділиться на такі варни:

— брахмани (духовні наставники, священики, вчителі, юристи, наукові діячі, письменники тощо, тобто всі, хто несе знання людству та займається інтелектуальною працею);

— кшатрії (правителі, адміністратори, воїни, різного роду керівники, поліція тощо, тобто всі ті, хто за своєю природою покликані захищати людей);

— вайш’ї (хлібороби, торговці, підприємці, бізнесмени – усі, хто займається бізнесом і торгівлею);

— шудри (робочі, фермери, ремісники – представники робочих спеціальностей).

Головне в цьому не те, ким ви працюєте зараз і до якої варни ви самі себе віднесли, а те, ким ви є за умонастроєм та особистими якостями, з якими були народжені. Тут немає такого, що хтось за когось крутіший! Ця система допомагає людині займати відведене їй місце й не займатися справою, яка їй не притаманна, не витрачати безглуздо своє життя!

Тобто в сім’ї бізнесменів у результаті гріховної діяльності та за зачаття дитини в не дуже сприятливий час та умонастрій батьків може народитися дитина з якостями шудри (робітника). Та навпаки: у батьків, які за якостями відносяться до варни шудр, може народитися дитина брахман або кшатрій.

Ви повинні зрозуміти, ці варни покликані надати людині можливість правильно визначитися зі своєю долею та бути щасливим у своїй діяльності.

Зараз батьки, не розуміючи, які якості в їхньої дитини, намагаються обрати непритаманну їй професію, чим руйнують життя своєї дитини. Усе це батьки роблять з добрих намірів, а страждає дитина!

Яким же чином система варн стосується питання шлюбу?

Як я говорив раніше, визначення варни – це визначення особистісних якостей. Наприклад: людина за системою Варнашрама-Дхарма є брахманом (інтелектуальною людиною) і їй сподобався чоловік, хороший чоловік, але за його особистісними якостями він є шудрою. У цьому випадку не вийде гарного сімейного життя, тому що пара буде постійно сваритися через різні цінності, сприйняття життя, спосіб мислення!

Так само можна було б розглянути решту варіантів шлюбу між людьми з різних варн. Але є випадки, коли це можна робити, і випадки, коли в одній людині поєднано дві варни. Ця інформація є дуже змістовною, тому краще її розглядати окремо.

Визначення належності до тієї чи іншої варни дуже складне, і це, на жаль, може зробити лише кваліфікована людина.

У простий спосіб це можна зробити, прислухавшись до інтуїції. Під час спілкування вам потрібно порушувати такі теми, які вам більш знайомі та цікаві. За ними ви з легкістю можете зрозуміти напрямок думок коханої людини. Таких тем повинно бути багато – це дасть можливість більш якісно зрозуміти обранця.

Пам’ятайте, ваше завдання – вловити хід думок людини, її справжнє ставлення до тих чи інших питань.

Крім того, ви повинні звернути увагу на ті моменти, коли обранець намагається промовчати та приховати свої погляди. Ви повинні відчути, коли він просто намагається сподобатися і говорить те, що ви хочете почути. Так, це приємно, але нічим вам не допоможе.

Тепер треба перейти до іншої складової Варнашрама-Дхарми – ашрамів, або періодів нашого життя.

Існує чотири ашрами, або соціальні стани людини, які тісно пов’язані з чотирма основними цілями людського втілення.

Перший ашрам– так званий дошлюбний, коли людина росте й навчається, як правильно виконувати життєвий обов’язок (Дхарму). Людина в цьому періоді та віці називається брахмачар’я. У цьому ашрамі рекомендується целібат, або утримання від сексуальних відносин. У юному віці людина зайнята тим, що вчиться, як контролювати свої почуття. Це важливо як для чоловічого, так і для жіночого втілення.

Також у цьому віці людина отримує професійну освіту, яка надалі допоможе їй плідно трудитися, підтримуючи свою сім’ю та приносити користь суспільству в цілому.

На цьому етапі дотримання целібату допомагає молодій людині направити свою життєву енергію та використовувати її для кращої роботи мозку, що дуже важливо в процесі навчання.

Однак на етапі отримання освіти дівчині потрібно враховувати особливості жіночого втілення.

У чоловічому втіленні отримання професійної освіти, безумовно, є дуже важливим, оскільки обов’язок чоловіка тісно пов’язаний з професійною діяльністю та служінням суспільству.

Але в жіночому втіленні довгі роки та величезні сили, витрачені на отримання освіти, можуть надалі ускладнити шлюб. 28–30 років є бажаним віком для шлюбу в чоловічому народженні, але не дуже сприятливим для шлюбу в жіночому втіленні. Для жінки бажано народити дітей. І краще, якщо це відбувається в дітородному віці.

Ось чому дівчата швидше виростають і дорослішають, ніж хлопці.

Через невігластво в наш час все частіше зустрічаються 30–40-річні жінки з чудовою освітою, успішною кар’єрою, але без шлюбу та дітей. Іноді це пов’язано із загальною кармою особистості, оскільки така жінка не має показань на шлюб, народження дітей. Її втілення призначене для громадської діяльності. Але іноді таке відбувається через власну дурість, неправильне розуміння свого призначення, свавілля батьків, які бажають, щоб дочка неодмінно здобула вищу освіту.

Реалізація в професійній сфері неминуче робить жінку більш незалежною, самостійною, але це не сприяє щастю в шлюбі й ще більше закріпачує жінку, позбавляючи її спокою, щастя й вдачі. На жаль, сьогодення й безвідповідальність чоловіків змушують жінок насамперед думати про кар’єру, щоб позбавити себе страху бути залежною від когось або чогось.

Отже, потрібно ретельно аналізувати Дхарму жінки, перш ніж вона вирішить здобувати освіту.

Звичайно, інше питання, що іноді жінки ідуть до навчального закладу, щоб знайти хорошого нареченого, але в цьому випадку рішення про шлюб уже ухвалено, і така жінка не буде занадто витрачати свою енергію на навчання й не проґавить головного для себе – народження дітей.

Замислюючись над викладеним, я як батько доньки не можу піти на те, щоб моя дитина замість здобування освіти виходила заміж. Думаю, що цього й не треба робити. Можна розповісти доньці про важливість шлюбу та отримання професійних знань. Розуміючи наскільки важливо для дівчини в певний час вийти заміж та народити дитину, вона зможе знайти золоту середину та ухвалити зважене рішення, правильно поєднавши необхідні речі.

Думаю, шастри нам хочуть донести головний message: не треба думати, що найголовніше – побудувати кар’єру, що вже потім можна буде одружуватися й заводити дитину. Така думка хибна.На все свій час!

Працюючи адвокатом, я помітив що переважна більшість жінок-суддів не щасливі в шлюбі або розлучені. Жінки-судді часто мають агресивний характер, озлоблені. Неприємно дивитися на таку жінку.

Суддя повинен багато часу приділяти роботі, а в такому режимі в них не вистачає часу на сім’ю, чоловіки їх не розуміють, і це призводить до розлучення. Така сама ситуація у більшості жінок, які працюють в поліції, прокуратурі тощо.

Але є приємні винятки, особливо коли чоловік і жінка мають однакову професію (це приклад шлюбу подружжя з однієї варни). У цьому випадку, я думаю, вони розуміють складність професії та знаходять виходи, як їм уникати проблем у сім’ї, але все ж таки це не вирішує проблем з вихованням дітей. Брак батьківської уваги може спричинити фатальні наслідки!

Думаю, ви зрозуміли, що перший ашрам (брахмачарі) триває приблизно до 25 років. Він по-різному повинен виражатися для жінки та чоловіка. Жінці бажано в цей період вийти заміж і народити дитину, а чоловік же, навпаки, повинен у цей час витрачати сили на здобуття професії.

Ви можете сказати, що тут щось не те! Справа в тому, що шастри зазначають, що для шлюбу бажано, щоб чоловік був старшим за жінку, це допомагає жінці правильно поводитись з чоловіком. Різниця у віці не повинна перевищувати 12 років. Тому коли чоловік закінчує період навчання, у жінки також настає бажаний період для вступу до шлюбу.

Другий ашрам– гріхастхі. Цей ашрам пов’язаний з одруженням, фінансовою підтримкою, харчуванням тощо. Найчастіше в цьому ашрамі важко тому, хто ставиться до шлюбу як до інституту отримання насолоди. Якщо людина одружується тільки для того, щоб вдовольнити свої почуття, на неї неминуче очікують розчарування.

Коли чоловік визначився у своєму житі та вирішив, що він повинен бути сімейною людиною, одружуючись, він повинен насамперед думати, як він буде підтримувати свою сім’ю та приносити користь суспільству в цілому. Ось на що жінкам треба звернути увагу!

Тут також необхідно враховувати різницю між чоловічим і жіночим втіленням. Традиційно це відповідає природним законам, коли чоловік відповідає за зовнішній бік підтримки сім’ї, а жінка – за внутрішній. Іншими словами: чоловік працює та приносить в дім гроші, а жінка правильно використовує ці гроші на підтримку будинку та є опорою для чоловіка.

Цитата з «Бгаґавад-Ґіти»:

«Велич життя жінки нескінченна, її статус незміренний, її здатності необмежені, її роль божественна! Вона виконує роль хранителя, творця та продовжувача життя. Вона є той центр, з якого виходить спокій. Жінка дає рівновагу, баланс всієї Природи. Вона приймає на себе весь стрес свого чоловіка та своїх дітей і не дає йому поширюватися далі. Зцілення – в обіймах матері. Вона лікує душу дитини. Її призначення полягає в турботі про те, щоб чоловік йшов до більш високої рівня свідомості. Досягнення чоловіка в бізнесі та на будь-якому полі діяльності залежать, головним чином, від стану його розуму. Стан розуму чоловіка більшою мірою залежить від стану справ у нього вдома. Якщо він щасливий вдома, то й на роботу він йде з легкістю та спокоєм. Якщо він нещасливий вдома, то розум його неспокійний, а результати роботи ніколи не будуть задовільними».

Мені особисто дуже подобається цей коментар у «Бгаґавад-Ґіті», він стисло описує важливу та особливу роль жінки в шлюбі.

Я б про цей трактат висловився б так: «Жінка в шлюбі – душа, яка дає життя тілу, а чоловік – саме тіло, яке забезпечує рух усього та зберігає душу!»

Тобто другий ашрам, гріхастхі, – це період, коли ми безпосередньо знаходимося й повинні знаходитися в шлюбі. Це найбільш важливий і складний час, коли ми маємо перебувати в шлюбі. Цей період припадає на вік з 25 до 50 років. Починати створювати сім’ю в інший час – безглуздо, особливо для чоловіків. Це особливо стосується погляду «спочатку кар’єра, а потім народження дітей – у 40 років»!

Третій ашрам– ванапрастхі. Цей ашрам означає період часткового зречення задоволення, яке приходить як наслідок виконання свого життєвого обов’язку. Вік ванапрастхі зазвичай пов’язують з досягненням 50-річного віку, коли чоловік і дружина виростили дітей, досягли визнання на роботі й збирають плоди гідно прожитого життя.

У цьому віці рекомендується поступовий відхід від справ. У людини вивільняється час для досягнення справжньої мети життя – руху шляхом до звільнення з полону матеріальних страждань. Цей шлях людина проходить у разі сильної Дхарми, благочестивого способу життя та поступового переходу з ашрама в ашрам. Для людини, яка гідно прожила своє життя, цілком природно стати умиротвореним у зрілому віці й почати думати про вічні цінності – Бога.

Найчастіше людина не здатна виконувати свою Дхарму з незалежних від неї в цьому втіленні причин, але, безсумнівно, пов’язаних з його власною діяльністю в минулих народженнях. Накопичена гріховна діяльність призводить до краху всіх сторін матеріального життя, і це втілення може бути останнім перед падінням у «нижчі світи».

Зараз майже всі ми змушені працювати в згаданому віці, і це дуже сумно та неприродно.

Якщо людина має сильні показання на відсутність шлюбу та дітей, це є першою ознакою того, що людина повинна задуматися про зречення, не чекаючи похилого віку. Це зруйнує негативну карму та її наслідки.

Спроби «подолати» карму гріховними методами, наприклад за допомогою магії, інших методів насильства над живими істотами, неминуче призведуть до ще більшого падіння та спокути в майбутньому. Але Господь дає шанс кожному, навіть пропащому, подолати наслідки своїх гріховних вчинків благочестивою діяльністю, добровільними аскезами(добровільне самообмеження, що допускає відмову від фізичного комфорту, пристрастей і задоволень з метою дисциплінування розуму), які повинні проходити тільки на основі духовного знання та відчуттів, які позначають якість вчинків.

Цитати з «Бгаґавад-Ґіти»:

«Той, хто знає трансцендентну природу Моєї появи та Моїх діянь, покидаючи це тіло, не народжується знову в цьому матеріальному світі, а входить у Мою вічну обитель. Звільнившись від прихильності, страху та гніву, повністю занурившись в Мене і знайшовши в Мені єдиний притулок. Багато і багато людей у ​​минулому, пізнавши Мене, очистилися й знайшли трансцендентну любов до Мене» (Б. Ґ. 4.9, 10).

«Вважається, той володіє повнотою знання, хто вільний від прагнення до чуттєвого задоволення. Мудреці кажуть про нього: «Наслідки його діяльності спалені вогнем досконалого знання!» (Б. Ґ. 4.19).

Отже, навіть погана доля людини не є причиною для непокоєння! Треба робити рішучі кроки та виправлятися!

Людина, яка усвідомила свою справжню природу, може стати задоволеною, віднайшовши любов до Бога на будь-якому етапі свого життя, незалежно від характеру карми та тіла, у якому вона знаходиться.

На рівні ванапрастхи задоволеність і Кама (жага чуттєвих насолод) не приходять, якщо людина володіє повнотою духовного знання!

На жаль, сьогодні літні люди не стають привабливими своєю мудрістю та умиротворенням, а є жалюгідним видовищем, і все більше стають схожі на хтивих старих мавп, якщо вважають, що потурання своїм матеріальним почуттям – головна мета людського народження.

Чи бачили ви приклади, коли молода жінка виходить за літнього чоловіка? Згадайте, що ви відчували? Думаю, тут не треба пояснювати, що це безглуздя!

Четвертий ашрам– санньясі. Зазвичай, під санньясою розуміється певний етап життя. На цьому етапі людина розвиває стан байдужості до матеріального життя. Вона відкидає всі мирські думки та бажання й проводить залишок своїх днів у духовному спогляданні або паломництві. Формально прийняття санньясі, або зреченого укладу життя, не є чимось необхідним. Більше того, у наш час прийняття санньясі заборонено, тому що сучасна культура ніяк не підтримує сувору обітницю зреченого укладу життя. Відповідно до настанов духовних вчителів, прийняття санньясі виправдане тільки з метою проповіді.

Цей ашрам безпосередньо не стосується теми шлюбу, тому не будемо розглядати його детально.

Все це наведено, щоб ви зрозуміли, наскільки важливо правильно та розсудливо поставитись до шлюбу і як саме підійти до цього питання. Оскільки наслідки імпульсивного вибору свого майбутнього чоловіка та зачинання майбутніх дітей може негативно вплинути на все життя і навіть на життя дітей!

«Щастя в шлюбі – це не те, що просто трапляється. Хороший шлюб повинен бути створений. Ніколи не пізно триматися за руки. Говорити «я кохаю тебе» хоча б раз на день. Не лягати спати ображеними. У жодному разі не сприймати дії один одного звичайною річчю. Залицяння не повинні закінчуватися разом з медовим місяцем, вони повинні тривати все життя. Разом йти по життю. Сформувати коло любові, яке збере всю родину. Робити щось одне для одного не з міркувань обов’язку, а з міркувань радості. Вдумливо вимовляти слова вдячності та дякувати. Необхідно розвивати терпіння, розуміння та почуття гумору. Вміти прощати та забувати. Справа не тільки в тому, щоб вийти заміж (одружитися) за потрібну людину. Справа в тому, щоб бути потрібною людиною».

Уривок з листа Пола Ньюмана до своєї

дружини в день їхнього весілля

ГЛАВА ІІ

Якщо ми з вами заглибимося в аналіз причин усіх розлучень, то зрозуміємо, що найпоширенішим приводом сварок є побут та те, що ми повинні робити один для одного, роль кожного в сім’ї тощо, а точніше наше суб’єктивне уявлення про те, що для нас кохані повинні робити. Ну, наприклад: невдоволення дружини через те, що її чоловік, прийшовши з роботи, влягається на диван та дивиться телевізор тоді, коли вона повинна стояти втомлена та готувати їжу для всієї сім’ї, бо вона ж також прийшла з роботи.

Роздратовує жінок-домогосподарок фраза чоловіків: «Ти ж цілий день вдома, від чого ти втомилася?». Чоловіки, у свою чергу, думають: «Чому я повинен нести весь тягар забезпечення родини, а мені ніхто за це не вдячний, ніхто навіть не подякує. Я завжди не правий і не розумію, як важко вести домогосподарство та ще займатися дітьми».

Окрім сварок на побутові теми, дуже багато непорозумінь виникає щодо особистих інтересів, індивідуальності, уподобань, звичок одного із подружжя. Таких прикладів мільйони, але до цього я б не радив недбало ставитись, оскільки сварка за сваркою (коли кожен залишається при своїй думці) з роками доводять подружжя, яке прожило дуже багато років разом, до розлучення. Тому ми зараз повинні поговорити про обов’язки та права подружжя.

Як завжди, ми почнемо з того, що нам пропонує законодавець, а головне, як це співвідноситься з нашим реальним життям (чи діють ці норми в нашому житті?). Крім того, я розповім вам про інші думки щодо прав та обов’язків подружжя й надам інформацію з духовних творів, а також міркування психологів на цю тему.

На мою думку, це дозволить вам по-іншому глянути на своє життя, задуматись над деякими моментами, а інколи й посперечатися з автором, що також є прийнятним та змушує поміркувати й відшукати істину. Пізнавши істину, ми стаємо більш щасливими та по-іншому ставимося до життя та живемо.

Законодавець визначив наші з вами права таким чином:

Дружина має право на материнство. Небажання чоловіка мати дитину або нездатність його до зачаття дитини може бути причиною розірвання шлюбу. Позбавлення жінки можливості народити дитину (репродуктивної функції) у зв’язку з виконанням нею конституційних, службових, трудових обов’язків або в результаті протиправної поведінки щодо неї є підставою для відшкодування завданої їй моральної шкоди. Вагітній дружині мають бути створені в сім’ї умови для збереження її здоров’я та народження здорової дитини. Дружині-матері мають бути створені в сім’ї умови для поєднання материнства із здійсненням нею інших прав та обов’язків.

Чоловік має право на батьківство. Відмова дружини від народження дитини або нездатність її до народження дитини може бути причиною розірвання шлюбу. Позбавлення чоловіка можливості здійснення репродуктивної функції у зв’язку з виконанням ним конституційних, службових, трудових обов’язків або в результаті протиправної поведінки щодо нього є підставою для відшкодування завданої йому моральної шкоди. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань. Дружина та чоловік мають рівне право на фізичний та духовний розвиток, на здобуття освіти, прояв своїх здібностей, на створення умов для праці та відпочинку.

На мою думку, це дуже глибоке визначення прав, а особисто щодо права жінки мати дитину. Прикро, що цій нормі мало приділено уваги та в державі мало програм, які б розвивали ще більше ці норми.

Усі ви знаєте, що роботодавці прагнуть не брати на роботу жінок, які в майбутньому можуть піти в декретну відпуску. Звичайно, це незаконно. З цього приводу жінки все частіше відмовляються народжувати, і це прикро. Але цих жінок можна зрозуміти, точніше їхній страх.

Окремого тлумачення потребують права на повагу індивідуальності, але ми це розкриємо далі, через погляди психологів та духовну літературу.

Тепер головне, на що вказує законодавець…

Дружина, чоловік мають право розподілити між собою обов’язки в сім’ї. Дружина, чоловік повинні утверджувати повагу до будь-якої праці, яка робиться в інтересах сім’ї. Усі найважливіші питання життя сім’ї мають вирішуватися подружжям спільно, на засадах рівності. Дружина, чоловік мають право противитися усуненню їх від вирішення питань життя сім’ї. Вважається, що дії одного з подружжя стосовно життя сім’ї вчинені за згодою другого з подружжя. Дружина та чоловік зобов’язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім’ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов’язаний утверджувати в сім’ї повагу до матері. Дружина зобов’язана утверджувати в сім’ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім’ї за свою поведінку в ній. Дружина та чоловік зобов’язані спільно дбати про матеріальне забезпечення сім’ї.

Дружина та чоловік мають право на вільний вибір місця свого проживання. Дружина та чоловік мають право вживати заходів, які не заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства щодо підтримання шлюбних відносин. Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, у тому числі примушування до статевого зв’язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Тут все зрозуміло, законодавець, на мою думку, зазначив все більш менш правильно. Він побудував норму на принципах рівноправності. У свою чергу життя надало нам іншу практику.

Тепер пропоную глянути на інший бік і заслухати думку психологів, а зіставимо все це з духовною літературою.

Почнемо ми з чоловіків. Яка б жінка не хотіла почути, що ж її чоловік не так робить, щоб прийти до нього, підсунути цю книжку й сказати: «Дивись!» Але не поспішайте, жінкам теж дістанеться! )))

Які обов’язки чоловіка в сім’ї, щоб всі в ній відчували себе під захистом, були щасливі?

Що повинен робити чоловік у сім’ї, щоб його поважали та слухалися?

Що з цього приводу нам говорять шастри?

Головний обов’язок чоловіка полягає в тому, що він бере на себе відповідальність за сім’ю та піклування про всіх членів родини. Яку відповідальність він повинен взяти на себе і як піклуватися, розглянемо докладніше далі.

По-перше, чоловік повинен стати серйозним і мудрим до 25 років. Він повинен бути настільки серйозним, щоб розуміти, у чому полягають його обов’язки в сім’ї та в цілому в житті.

Від чоловіка вимагається контроль над його почуттями, але при цьому він має бути чуйним до близьких людей. І перш ніж хлопчик стане чоловіком, він повинен виробити в собі ці якості.

Чоловік не повинен підкорятися своїм емоціям, не повинен розпорошуватися на непотрібні речі. У чоловіка повинна бути мета в житті. Він повинен зрозуміти, що він зможе дати родині та суспільству. Його вчинки повинні бути обдуманими та зваженими. І важливо, щоб у чоловіка був авторитет, тобто людина, яка б мала на нього вплив, наприклад його батько, старший друг чи вчитель. Це важливо тому, що тоді чоловік буде поважати і жінку, і її батьків.

По-друге, він повинен вибрати собі дружину, а не дружина його. Чоловік повинен завоювати серце жінки, а вона повинна опиратися з усіх сил. Тобто чоловік повинен докласти всіх зусиль, щоб завоювати жінку. Тоді він буде більше поважати жінку. Дуже несприятливо для сім’ї, якщо жінка робить пропозицію чоловікові.

По-третє, вибрати правильне спілкування для сім’ї. Чоловік повинен вибирати гідне спілкування для сім’ї. Якщо чоловік не займається цим, то це буде робити дружина. Оскільки це не її обов’язок, то вона буде робити це гірше.

По-четверте, піклуватися про відносини з своїми батьками та батьками дружини. Обов’язком чоловіка є турбота про відносини з родиною дружини. А також повинен змушувати дружину, щоб вона його батьків вважала своїми та ставилася до них з повагою та любов’ю.

Якщо між батьками чоловіка та дружиною встановиться ворожнеча, то спокою в сім’ї не буде. Чоловіка будуть роздирати на частини дві жінки: його мати та дружина, а такого бути не повинно. Чоловік має припиняти спроби дружини погано озиватися про батьків.

Те саме щодо спроб батьків налаштувати чоловіка проти дружини. Спочатку ці відносини повинен встановити чоловік. Якщо він цього не зробить, то жінки будуть вирішувати це своїми засобами, а вони не завжди правильні. Чоловіки обрамляють сім’ю, задають напрям її руху, відносини, а жінки наповнюють сім’ю собою, своїм теплом і любов’ю.

По-п’яте, піклуватися про відносини з друзями. Обов’язком сім’янина є запрошувати якомога частіше до себе на обід, годувати, дарувати подарунки своїм друзям, тобто діяти. Чоловік повинен бути щедрим у відносинах з друзями. Рівень добробуту людини залежить від його відносин з друзями.

Дивно, що жінкам здається, що відносини з батьками та друзями залежать від них, бо справжні стосунки починаються з дозволу та схвалення чоловіка. Як і все стає удачливим для дружини, якщо чоловік схвалює її дії.Жінка наповнює відносини глибиною, почуттями, чистотою. А чоловік задає тон цим відносинам.

По-шосте, чоловік повинен бути вірним дружині. Коли чоловік починає тісно спілкуватися з жінками, фліртувати з ними, а не зі своєю дружиною, то сила любові з дружиною тане. Більше, ніж належить за долю, ви любові не отримаєте!Цю любов потрібно примножувати та шукати в сім’ї.

Якщо чоловік псує стосунки з дружиною, то зіпсуються відносини з усіма іншими: родичами, дітьми, друзями. Тому чоловік повинен направляти свої зусилля на примноження любові та поваги в сім’ї. Оскільки сімейне життя призначене для роботи над собою, поліпшення своїх якостей, вірність – важлива якість як для чоловіка, так і для дружини. Навіть у думках ми повинні бути вірні своєму чоловікові/дружині. Адже зрада починається з думки!

По-сьоме, чоловік не повинен хвалити інших жінок у присутності дружини. Якщо він хвалить інших жінок або захоплюється ними в присутності своєї дружини, то вона розчаровується. Адже вона живе в основному заради сім’ї та того, щоб бути найкращою для чоловіка, вона відкриває йому своє серце. Жінка може перестати вірити в чоловіка, бо не буде вважати, що він вірний їй. У чоловіка з’явиться внутрішня підстава для зради.

По-восьме, не звинувачувати дружину в тому, що вона не виконує своїх жіночих обов’язків. Це найбільша образа для жінки.

По-дев’яте, віддати керування сімейним щастям дружині. Ви пам’ятаєте, що 80% щастя у жінок знаходиться в сім’ї, а у чоловіків – у зовнішній діяльності. Тому краще, щоб жінка керувала процесом примноження та збереження сімейного щастя. Вона з цим краще впорається. Чоловік просто контролює основні питання, ухвалює рішення, вибирає напрямок руху родини.

На прикладі це так: дружина хоче купити новий диван у квартиру. Вона повинна запитати на це дозвіл у чоловіка. Якщо чоловік погоджується, тоді дружина вибирає диван, його колір, м’якість, пухкість тощо. Інший приклад: чоловік вирішує всі організаційні питання відпочинку, а дружина вибирає країну, готель, умови проживання тощо. Думаю принцип вам зрозумілий.

Якщо чоловік дасть керувати сімейним щастям дружині, то він отримає зовнішнє сімейне щастя та вільний час для виконання своїх обов’язків!

У другій частині ми розглянемо відповідальність чоловіка. Але пам’ятайте, щоб чоловік або дружина почали виконувати добре свої обов’язки, то в першу чергу ви самі повинні навчитися добре виконувати свої обов’язки! Це є головною умовою. Ви не маєте права спочатку чекати на виконання обов’язків з боку свого чоловіка, а потім виконувати свої. Ви повинні, як і ваш чоловік, постійно виконувати свої обов’язки, а не думати про обов’язки іншого. Інакше це стовідсоткова сварка. Якщо ви зможете дотримуватися викладеного принципу, на вас чекає успіх!

НАЙГОЛОВНІШИЙ ОБОВ’ЯЗОК ЧОЛОВІКА – ВЗЯТИ НА СЕБЕ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ!

Дуже важлива частина обов’язку чоловіка – це його ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ, точніше те, за що чоловік повинен взяти відповідальність в сім’ї.

Найперше, що має зробити чоловік, – це взяти на себе відповідальність за свою дружину, за дітей, за своїх родичів. Якщо він цього не зробить, то ні дружина, ні діти відповідальність за нього не приймуть. Природа чоловіча така, що він або бере на себе відповідальність, або відмовляється підкорятися своїй природі і тоді повинен бути готовий «зустріти» наслідки відмови.

Як відбувається це в родині?

Якщо чоловік взяв на себе відповідальність за сім’ю та її членів, то жінка, діти, батьки відчувають себе спокійно, під захистом. У них немає тривог. Але якщо чоловік не бере відповідальності, то це сіє неспокій і напругу. Дружина буде почуватися повністю незахищеною. Навіть якщо жінка почне тягнути всю сім’ю, то чоловік не підкориться встановленими нею правилам. Чоловік у природній спосіб буде протестувати, поводитися нестримано. Тому жінці немає сенсу це робити, оскільки необхідного результату не буде.

У чоловікові можна любити тільки відповідальність, здатність ухвалити рішення, серйозність, вольову наполегливість та інші суміжні чоловічі якості!

Друге – взяти відповідальність за виконання своїх обіцянок. Виконання обіцянок збільшує повагу дружини до чоловіка. Це вносить гармонію в сім’ю та сприяє подоланню лихої долі, поганих періодів у житті. Усі жінки хочуть собі в чоловіки сильну, рішучу та відповідальну людину, а перевірити це можна за тим, як вона тримає своє слово. Як-то кажуть: «Сказав – зробив!».

Третє – взяти відповідальність за з’ясування стосунків. Чоловік не повинен сперечатися, він повинен обмежувати з’ясування стосунків. Чим більше він сперечається з дружиною, тим менше вона його буде поважати. У суперечці він повинен обирати благородну позицію. Давати можливість жінці помилятися: вислухати жінку, сказати своє рішення – і крапка. Але якщо жінка починає плакати, то він може піти їй на поступки.

Тепер зрозуміли, у чому хитрість жінки?! Не треба показувати, що ви нібито сильна й здатна все зробити сама – це не дієво! Бог дав вам інші важелі впливу.

Четверте – обов’язок стати старшим у сім’ї. Чоловік повинен проявляти так характер, щоб стати головою родини.

Це означає брати відповідальність за своїх дітей і дружину. Щоб вони його поважали, чоловік повинен дбати про молодших і слабких, наставляти їх на шлях істинний, але при цьому й сам має розвиватися духовно.

Повинні бути в чоловіка друзі, які поважають його та прислухаються до його думку, тоді буде повага з боку членів сім’ї. Чоловік повинен бути головним у питаннях виховання дітей, розвитку дружини. Це не означає, що він не буде прислухатися до бажань і думок членів сім’ї, але останнє рішення за ним. Навіть якщо воно буде не подобатися його членам родини, від того поважати батька вони будуть ще більше. Ми не даремно спочатку говорили ще про одну важливу якість чоловіка – чуйність. Чуйність у чоловіка не дозволить йому ухвалювати жорсткі рішення. Він буде прислухатися до дружини та дітей і вирішувати так, щоб усім було добре.

П’яте – взяти відповідальність за достаток і потреби родини. Відповідальність за достаток і потреби означає баланс між духовною діяльністю та матеріальною. Тобто треба рівно стільки працювати, щоб залишався час займатися самовдосконаленням і вихованням своєї родини, розвиток культури у відносинах.

Чоловік не повинен думати, що від нього вимагається тільки гроші додому приносити. Багато чоловіків тільки це і вважають своїм головним обов’язком!

Насправді робота важлива більше для нього, для його внутрішнього щастя та задоволеності. Від того, наскільки чоловік буде успішний у зовнішній діяльності, наскільки він зможе себе там реалізувати, настільки він буде щасливий. Але запорукою цього щастя буде його міцна сім’я, у якій панують повага та відчуття захищеності. Адже від того, наскільки поважає його дружина, залежить його успіх у зовнішній діяльності. Якщо чоловіка не поважає дружина, то люди навколо будуть відчувати це і так само ставитимуться до нього.

Шосте – обов’язок захищати дружину. Чоловік повинен захищати свою дружину в будь-якій ситуації і насамперед від самого себе!Тобто він повинен не давати ображати свою дружину нікому й ніде. Дружина повинна відчути, що її завжди є кому захистити. Але найважче – це захищати дружину та дітей від самого себе. Адже в чоловіка перша негативна емоція – це гнів! А в гніві він може наговорити та зробити те, про що потім буде шкодувати. Тому чоловікові важливо із самого дитинства розвивати в собі вміння контролювати свої емоції. Жінкам необхідно пам’ятати про цю особливість чоловічого характеру!

Сьоме – взяти відповідальність за самовдосконалення. Вибирати віру, молитви, настрої для своєї родини повинен чоловік. Коли в родині спільно читають молитви, то її члени відчувають гармонію. Якщо жінка обиратиме віру, то чоловік не прийме її й чинитиме опір.

Восьме – відповідальність за дозвілля та харчування сім’ї. Чоловік повинен відповідати за організацію відпочинку в сім’ї, за проведення її дозвілля. Відвідування спортивних заходів, поїздки, подорожі. Жінка відповідає за приготування їжі, за одяг, вибір готелю тощо.

Дев’яте – відповідальність за баланс між прихильністю до сім’ї та до самовдосконаленням. Коли чоловік більше прив’язаний до роботи над собою, до самовдосконалення, ніж до сімейних відносин з дружиною, то дружина його більше буде цінувати, більше поважати.

Тобто найважливіше для чоловіка – це розвиватися духовно, покращувати свої риси характеру, тоді й на роботі все буде налагоджуватися, і дружина буде задоволена, і діти будуть рости слухняні та здатні так само змінюватися на краще.

Як бачите, не так просто бути чоловіком, скільки в них обов’язків, як багато належить узяти на себе відповідальності. Але пам’ятайте, чим більше чоловік бере на себе відповідальності, тим щасливішим, сильнішим, рішучішим, успішнішим він стає! Оточення починає його поважати та цінувати.

Чоловік повинен бути вищим за все, він повинен бути вищим від сім’ї, сім’я повинна тягнутися за ним. Дружина повинна відчувати, що їм не вистачає спілкування з батьком, що спілкування треба збільшити, бо батько дуже серйозна людина. Діти, дружина цінують спілкування з батьком.

Хочу акцентувати вашу увагу, що шастри зазначають, що чоловікові, який займається духовною практикою, немає потреби заводити сім’ю, а жінкам необхідно мати сім’ю в будь-яких аспектах життя.

Продовжуючи тему чоловіків, хочу поділитися з вами міркуваннями автора статті: «Як чоловіки бачать жінок!» ім’я автора не зазначено, джерело WWW.womans.ru)Це дозволить вам зіставити вищезгадані трактати та думки й інші методи вирішення проблем. Точніше те, як зараз практики бачать мислення чоловіків. Спробуємо знайти, у чому є схожість.

Витяг зі статті womans.ru:

………………………………………………………………

Ні для кого не секрет, перше, що стає об’єктом уваги чоловіка під час вибору жінки для близьких відносин, – її зовнішність! Це цілком можна зрозуміти, адже якщо зовнішній вигляд жінки тебе відштовхує, то як можна хотіти, наприклад, її поцілувати?

Крім того, для чоловіка важливо, щоб обраниця могла своєю красою викликати заздрість інших представників його статі, адже гордість, яка притаманна всім чоловікам, у жодному разі не повинна постраждати.

Так, чоловік любить очима, і цей факт не такий поганий, як здається. Хай там що, жінки також керуються деякими критеріями під час вибору чоловіка. Наприклад, здатність забезпечувати сім’ю – важлива умова під час їхнього вибору. Ступінь добробуту чоловіка визначає ступінь успішності жінки, адже як не крути, якщо жінка змогла роздобути заможного чоловіка, значить вона була для цього досить хороша.

Критерії вибору партнера в дівчат і хлопців різні, і вони незмінні, і це факт! Але повернімося до поглядів чоловіків, а точніше до того, якою повинна бути жінка. Крім краси, її розум теж важливий для чоловіка. Велике значення для чоловіка відіграє здатність його коханої вміти підтримати будь-яку розмову з його друзями чи батьками, не бовкнувши при цьому яку-небудь дурість.

Ще один фактор, що визначає гідну жінку в чоловічих очах, – це вміння створювати та підтримувати порядок у будинку. Нехай навіть жінка не буде працювати (адже вести домашні справи не так просто, і на це йде багато часу), але вона повинна забезпечити затишне оточення, смачну вечерю та радісну зустріч у будинку, куди приходить чоловік. Адже саме чоловік – головне джерело фінансів у сім’ї, і, забезпечуючи домашній комфорт, жінка допомагає йому забути про домашнє господарство та не відволікатися від питань роботи – питань, що приносять гроші.

Таким чином, вона допомагає йому заробляти більше, нехай навіть не заробляючи при цьому сама. Тим більше, що стежити за порядком у будинку в жінок виходить набагато краще.

Далі мова піде про догляд за дітьми. Знову жінка – головна фігура в цьому процесі.

По-перше, діти завжди більше прив’язані до матері.

По-друге, жінки краще можуть впоратися з цими обов’язками.

По-третє, чоловік занурений в роботу та питання заробітку грошей, тому просто не знайде для виховання часу. Безумовно, чоловік також зобов’язаний брати участь у вихованні дитини, але більша частина вантажу лягає саме на жіночі плечі, адже так заведено природою: самець – годувальник, самка – турботлива мати.

Діти та домашні справи забирають багато часу та вимагають від жінки великих зусиль, тут нічого не скажеш! Тому на побудову кар’єри в жінки, природно, часу не вистачить. Цим повинен займатися чоловік. Звичайно ж, жінка не зобов’язана все життя сидіти в чотирьох стінах, ніяк не розвиваючись, ні з ким не спілкуючись і помираючи з нудьги. Вона може знайти собі неважку роботу просто «для душі», яка не буде забирати багато часу, або ж продовжувати вчитися, відвідуючи різноманітні тренінги та курси. Загалом у жінки повинні бути якісь захоплення, які не дадуть їй стати нецікавою, непривабливою та нудною.

Тепер поговоримо про жіночий характер. Будь-який чоловік віддасть перевагу ніжній, лагідній, врівноваженій жінці, аніж грубій, різкій, агресивній. Адже для чоловіка важливо бути главою сім’ї, зворотний варіант його ніколи не влаштує. Та й не секрет, що розумна жінка завжди доб’ється свого, але не насильницькими методами, «свердлячи» свого чоловіка з кожного приводу, а за допомогою ласки та ніжності та так, що при цьому чоловік ще і вважатиме своє рішення результатом власної ініціативи. У такому разі всі залишаються задоволені!

На підставі всього вищесказаного ми можемо зробити висновок: ситуація в родині залежить від того, з якого боку на неї подивитися. Жінка може не приносити грошей у сім’ю, але при цьому допомагати своєму чоловікові заробляти більше, будучи терплячою та ласкавою до нього, піклуючись про домашній затишок і виховання дітей.

…………………………………………………………

Розглянувши цю думку автора, ми бачимо, що вона певною мірою збігається з висновками стародавніх трактатів, яким понад 10 000 років, і це, на мій погляд, дуже приємно!

Тепер розгляньмо обов’язки жінки. Для цього пропоную вам коментарі дуже авторитетної особистості нашого часу, духовного вчителя, праця якого вже змінила життя багатьох людей. Завдяки йому ввесь світ має можливість вивчати санскритські тексти, які тривалий час були заборонені, використовувати ці знання у своєму житті та бути щасливими вже зараз!

Ім’я цієї людини Абгай Чаранаравінда Бгактіведанта Свамі Прабгупада, скорочено – Шріла Прабгупада.

Слова цієї великої людини – це тлумачення шастр та стародавніх знань, які переходять від вчителя до учня – і так до самого Бога!

Шріла Прабгупада зазначає, що цнотлива дружина повинна служити тільки для непропащого чоловіка. Це важливо! Коли саме дружина, чоловік якої виявився негідником, може перестати служити йому? У який момент людину можна вважати пропащою й треба залишити? За допомогою Шріли Прабгупади спробуємо це з’ясувати.

Шріла Прабгупада каже, що людина (чоловік/жінка) вважається занапащеною, якщо вона прив’язана до чотирьох видів гріховної діяльності: 1) вживання одурманюючих речовин (сюди входять наркотики, тютюн, алкоголь, навіть кава та чай, а також усі продукти, що їх містять); 2) недозволені стосунки з протилежною статтю (у ведичній культурі статеві стосунки дозволені тільки в шлюбі й тільки заради зачаття дітей); 3) вбивство та вживання в їжу тварин (м’ясо будь-якого виду, риба та яйця); 4) азартні ігри.

Якщо чоловік порушив один або більше принципів, але лишається відданим Богу (Аллаху, Рамі, Єгові – не важливо, до якої релігії ви себе відносите), то його дружина не повинна кидати його. Її завдання – все одно покірно служити чоловікові. Це «доля» обох, Бог звів їх з відповідною метою!

Шріла Прабгупада також зазначає, що людина пропаща, якщо вона невіддана Богові. Бог говорить, що ті, хто відмовляється віддатися Йому, – нарадхама (найнижчі з людей), але все одно Господь однаково любить усіх і завжди дасть можливість та сили виправити свою гріховну діяльність.

Дружина не повинна бути рабинею чоловіка, який є найнижчим з усіх людей, невідданих. Це правило не стосується відданого, який просто має якусь тимчасову проблему з проходженням одного або двох принципів (гріховної діяльності). Його старання неодмінно будуть почуті!

Якщо чоловік не цілком відданим Богу, але має певні недоліки, то це ще не підстава для дружини полишити його або перестати поважати.

У наш час, перебуваючи в оточенні культури невідданих, дуже просто час від часу мати які-небудь труднощі як чоловікам, так і жінкам.

Описаний Шрілою Прабгупадою рівень падіння позначає, що людина стала найнижчою з людей, повністю невідданих Богу. Поки чоловік не дійшов до такого стану, дружина повинна залишатися його вірною «слугою». Як сказав Прабгупада: «Слід приймати все, що дає нам Бог! Його намірів нам не зрозуміти, усе робиться заради нашого добробуту!»

У «Ману-самхіта», або «Законах Ману» (5.154), зазначається: «Вірна дружина повинна завжди поклонятися чоловікові, як Богу, навіть якщо він недоброчесна людина, або шукає задоволення на стороні, або позбавлений хороших якостей».

Невеликий відступ: «Закони Ману», або «Ману-самхіта» – стародавній трактат (правила поведінки благочестивої людини). Сучасні вчені визначили його вік – 150 р. до н. е. Але духовні вчителі зазначають, що цей текст ще більш давній.

Чоловік не повинен зловживати цим. Чоловік не повинен ставати чоловіком, батьком, вчителем або царем, якщо не здатен вивести тих, хто знайшов у нього притулок, з лещат Майї (ілюзії, у які ми живемо). Але обов’язки чоловіка – це інша тема, зараз же ми обговорюємо становище жінки та її обов’язки.

Відповідно до «Законів Ману», навіть якщо чоловік і не має хороших якостей, якщо він отримує насолоду з іншими жінками, все одно дружині слід поклонятися йому, як Богові. Такий закон Дхарми. Такий обов’язок доброї жінки.

Шріла Прабгупада розповідав історію з життя своєї сестри. Невдовзі після одруження чоловік його сестри став вести розпусне життя. Він затримувався до пізньої ночі, бігав за жінками, пиячив (загалом, був прив’язаний як мінімум до двох, трьох, а то й чотирьох гріховним діянь). Він ображав сестру Шріли Прабгупади. Коли чоловік повертався додому, завжди вимагав, щоб обід був готовий. Шріла Прабгупада говорив, що його сестра все одно продовжувала служити чоловікові. Вона терпіла та не суперечила йому. Якщо дружина терпить витівки чоловіка і не сперечається з ним, то навіть людина найнижчого класу не буде фізично ображати її. Однак така людина може використовувати фізичне насильство, якщо дружина буде суперечити йому або проявляти свою норовливість.

Сестра Шріли Прабгупади в цій ситуації залишалася цнотливою, відданою та терпіла всі неподобства. Шріла Прабгупада говорив, що одного разу його свояк зрозумів, яким надзвичайним скарбом насправді є його дружина, як жахливо він ставився до неї весь цей час! Він різко змінив своє життя та став дійсно відданим своїй дружині. І це не просто індійська культура. Така людська психологія, людська природа. Така поведінка типова для людей будь-якої культури.

На Заході прийнято вважати, що жити з такою особистістю ризиковано, оскільки там жінка не отримує відповідної підготовки. Якщо така дружина не залишиться цілком покірною своєму чоловікові, то він може застосувати фізичну силу. Якщо чоловік починає негоже поводитися, то дружині доведеться покинути його (принаймні тимчасово). Однак доки дружина не сперечається з чоловіком і не йде йому наперекір, такого не станеться.

Ману радить дружині завжди залишатися вірною чоловікові, а Нарада Муні (напів-божественний мудрець, він перший, хто навчив людей математиці, астрономії та землеробству) додає: «Доки чоловік не пропащий!

Прабгупада визначав пропащого чоловіка як нарадхаму, найнижчого з усіх людей, невідданих Богу.

Якщо дружина кидає занапащеного чоловіка, вона, як зауважує Прабгупада, повинна знати, що її подружнє життя на цьому закінчилося. Відповідно до шастр, їй суворо забороняється повторно виходити заміж.

Тут Шріла Прабгупада каже, якщо жінка знову вийде заміж, то вона буде потурати проституції.

«Шрімад-Бгаґаватам», пісня 7, глава 11, вірш 28:

«Жінка, яка служить своєму чоловікові, строго йдучи по стопах богині процвітання, безсумнівно, повернеться назад, додому до Бога, разом зі своїм чоловіком-відданим і буде жити дуже щасливо на планетах Вайкунтхі».

Коментар Шріли Прабгупади:

«Богиня процвітання (Лакшмі) з її вірністю – ідеал для цнотливої жінки. У Брахма-самхіті (5.29) говориться: «На планетах Вайкунтхі Господу поклоняється багато тисяч богинь процвітання».

Жінка повинна служити своєму чоловікові так само віддано, як богиня процвітання Господу. Чоловік повинен бути ідеальним слугою Господа, а жінка повинна бути ідеальною дружиною, такою, як богиня процвітання.

Тоді і чоловік, і дружина будуть мати тверду віру, будуть сильними, діяти спільно. Вони, безсумнівно, повернуться до Бога, і їхні страждання закінчаться назавжди. Щодо цього Шріла Прабгупада зазначає: «Жінка повинна ставитися до свого чоловіка як до Верховного Господа. Подібним чином учень повинен ставитися до свого духовного вчителя – як до Верховної Особи Бога, шудра повинен ставитися до брахмана як до Верховної Особи Бога, і слуга повинен ставитися до свого пана як до Верховної Особи Бога. Це дасть можливість усім їм стати відданими Господу.

Іншими словами, завдяки такому ставленню усвідомити Господа можуть всі!

Жінкам слід зрозуміти цей момент у міркуваннях Наради Муні. Дружина повинна служити своєму чоловікові так вірно, як богиня процвітання служить Господу. Прабгупада зазначає, що відданість Лакшмі (богиня процвітання) є ідеальною рольовою моделлю, якої повинна дотримуватися жінка, яка бажає бути цнотливою.

Яким чином Лакшмі служить Господу? Вона вважає себе Його найнижчої служницею. Лакшмі служить Йому з усією любов’ю та щирістю. Вона схиляється перед Ним, склавши долоні, пропонує Йому свої молитви. У такій позі Лакшмі наближається до Бога з усією покірністю, великим благоговінням і повагою. Дружину потрібно навчати такого менталітету та такої поведінки щодо чистого, благородного та відданого чоловіка.

Це не жарт! Це частина процесу, що допомагає досягти миру в домі. До речі, коли проходить обряд вінчання, священик те саме говорить жінці, але ніхто не помічає та не запам’ятовує. Ми запам’ятовуємо та робимо тільки те, що нам до вподоби!

Наших доньок і незаміжніх дівчат слід готувати та навчати таким чином. Це правило повністю відповідає повчанням, які прийшли від Господа, цього вчать Нарада Муні, Мадгвачар’я, Чанак’я Пандіт, В’ясадева. Усі реалізовані душі, великі святі вчать того самого.

У Пуранах є повчальна історія, яка передає всю мудрість наведеного:

Жив один йог Вішвамітра. Цей Вішвамітра був дуже могутнім йогом, і він був кшатрієм, тобто воїном. Ось цей Вішвамітра якось посварився з одним брахманом (священиком), якого звали Васиштха Муні. Вішвамітра, як воїн, вирішив убити Васиштха Муні.

Коли вони билися Вішвамітра використовував свої сідхи (містичні здібності), але Васиштха Муні відбив всі його удари, усі його сідхи.

Коли сили покинули Вішвамітру, він запитав у Васітха Муні: «Як ти це зробив?»

Васиштха Муні з глузуванням відповів йому: «А ти що, не знаєш, що брахмани могутніші за воїнів? І Вішвамітра так позаздрив Васиштха Муні, що захотів стати брахманом і пішов у Гімалаї здійснювати суворі покаяння та аскези. Вішвамітра накопичив величезну силу (Брахма-теджес), що міг сам творити планетарні системи, підтримувати їх і заселяти їх живими істотами.

Одного разу Вішвамітра, сидячи на вершині в Гімалаях, вирішив вирушити в інше місце – нижче спуститися. Він спустився нижче, побачив гарне дерево, сів під цим деревом і став медитувати.

Тут до дерева прилетів лелека й сів просто над Вішвамітрою. Лелеці захотілося справити потребу, і він зробив це просто на голову Вішвамітри.

Вішвамітра сильно розгнівався, відкрив очі та в гніві з його очей посипалися блискавки, що спопелили бідного лелеку.

Напівбоги з небес побачили, як Вішвамітра одним поглядом у гніві спопелив лелеку, і їх охопив жах. І відразу в трьох світах розійшлися плітки – стережіться Вішвамітри!

Напівбоги звернулися до Брахми (божества, яке керую нашим Всесвітом) і сказали: «Будь ласка, ти його якось заспокой, ми його боїмося, він тут планети творить, безлад такий у Всесвіті починається через нього».

Брахма з’явився перед Вішвамітрою і каже: «Я оголошую, що ти брахман. Я всім розкажу що ти брахман, але тільки заспокойся і пам’ятай про якість брахмана – смиренність!»

Вішвамітра: «Усе, я смиренний. Я смиренний. Я смиренний. Я смиренний брахман!» Він був такий задоволений і як брахман пішов збирати подання в селище.

Коли він прийшов у село, постукав у один будинок, вийшла жінка. Вона відкрила двері й дивиться на нього.

Він каже: «Дорога жінко, ти б не могла щось подати смиренному брахману?»

Жінка, подивившись на нього, каже: «Зараз, брахмане, зараз!» Ця жінка слідувала всім настановам шастр.

Двері закрила, а Вішвамітра стоїть біля дверей. Брахман не повинен заходити в будинок, тим більше там жінка, не можна – ашрам!

І вона почала збирати рис у горщик. Тут її чоловік озивається: «Я хочу їсти».

Вона: «Так, мій пане!» Горщик ставить і починає чистити овочі …

Вішвамітра, як «смиренний» брахман, стоїть і чекає. Проходить година, дві… Вішвамітра каже: «Ну, буду стояти, ось. Скільки судилося, стільки буду стояти!» Але про себе думає: «Аскеза – багатство брахмана! Але якщо вона вийде, то дізнається, як знущатися із смиренного брахмана!» Гнівається…

Жінка почистила овочі, почала варити їжу, співає пісеньку. Чоловік дивиться на неї, милується, думає: «Яка в мене хороша дружина». Ах, яка жінка!

А Вішвамітра стоїть і весь цей час у нього накопичується гнів через те, що жінка, не поважаючи його, змушує так довго чекати!

Жінка накрила стіл, і чоловік почав їсти, а вона стала, взяла опахало й обмахує чоловіка. А чоловік їсть повільно.

Вішвамітра стоїть чекає!

Чоловік поїв добре, каже: «Я напевно піду спати».

Вона каже: «Звичайно, пане».

Він ліг, і вона стала йому стопи масажувати. Так минуло ще дві години.

Вішвамітра все стоїть і гнівається!

Чоловік прокинувся. Вона каже: «Любий, а тепер я могла б зайнятися своїми справами?»

Він каже: «Звичайно!»

І вона взяла горщик для Вішвамітри, виходить з дому, а вже темно на вулиці, і Вішвамітра стоїть, голову опустив вниз.

Як двері тільки рипнули, у нього ще більше розпалився гнів!

Жінка простягає йому миску, а він не бере, стоїть з опущеною головою!

Вона поставила миску на землю і стоїть на нього дивиться…

Вішвамітра піднімає голову, відкриває очі, а іскри не сиплються з його очей! Вішвамітра в подиві.

Вона на нього дивиться та каже: «Ти чого?»

Вішвамітра очі закрив. Знову сконцентрувався – і знову глянь на неї очима, щоб спалити. Знову нічого!

Вона йому і каже: «Так, я тебе знаю. Ти Вішвамітра?»

А він уже сторопів, говорить: «Так, так, я Вішвамітра». Нічого зрозуміти не може, що відбувається.

Вона каже: «Так це ти лелеку спалив?! Я знаю, чого ти дивишся».

Вішвамітра каже: «Ану-но, ану-но, почекай, не йди». Раз – знову на неї очі, щоб спалити її іскрами з очей.

Вона каже: «Та що ти весь час на мене дивишся, немов скажений? Начебто брахман, а так поводишся?!»

Вішвамітра подумав про себе: «Пропали сідхи, стільки медитував, планети творив, що трапилося?»

І вона йому каже: «Що, хочеш спалити мене? Не вийде! Я суворо дотримувалася шастр. За мною Господь стоїть, і ніякі твої здібності не спрацюють ні на мені, ні на моєму чоловікові, ні на моєму будинку. Нічого ти не зробиш, тому що я захищена дхармою, релігією. Чоловік вищий від Бога, а ти якийсь садху, який там цих лелек спалює».

Вона продовжувала: «Дорогий мудрецю, хоч це й негоже жінці вчити садху, але я скажу тобі. Нагадаю, ти, мабуть, забув! Подбай про Дхарму, а Дхарма подбає про тебе! Дотримуйся Дхарми – і Дхарма завжди захистить тебе!»

Іди-но ти краще в Медину просто разом з цим горщиком, там живе один смиренний брахман, повчись-но в нього смирення!

Вішвамітра взяв горщик і подумав: «Воістину, чудова жінка! Вона так суворо дотримується своєї Дхарми, велика дружина свого чоловіка».

І він сказав: «Я хочу тобі поклонитися, – і приніс їй свої поклони. – Ти мене так провчила!»

Ми звикли до фемінізму та рівноправності жінок і чоловіків. Скільки ми за це боремося, настільки ж руйнується інститут сім’ї. До речі, у шастрах є передбачення щодо цього, усе плавно перейде до шлюбів між ріднею і взагалі відсутністю розуміння, що таке сім’я та шлюб!

Якщо жінка бажає вийти заміж або якщо вона вже заміжня й оголошує себе послідовницею служіння Господу, то нехай вона дотримується цих повчань. Дівчину слід вчити дивитися на свого чоловіка як на Верховного Господа. Такий чоловік зробить її найщасливішою жінкою у світі. Але вона повинна ще правильно вибрати собі пару, і цього теж треба вчити!

Як би ви поводилися, якби у вашому будинку жив Господь? Як би ви ставилися до Нього? Сварилися б з Ним? Як би ви зверталися до Нього? Як би ви розмовляли з Ним? Ви б говорили з Господом, склавши долоні разом, з великою повагою та смиренність. Завжди б прагнули виконати кожний Його наказ і бажання. Так само повинна служити своєму чоловікові й дружина. Вона весь час повинна так ставитися до нього і перебувати в такому настрої. І тоді домашнє життя стане мирним. І в цей будинок тоді автоматично прийде сама Богиня процвітання, бо це її обов’язок, у якому Вона надихається на служіння Богу!

Чоловік – шикша-гypy (вчитель-наставник) своєї дружини. Шріла Прабгупада повчає, що дружини, які усвідомлюють Господа, повинні звертатися до своїх чоловіків Прабгу. Це слово означає «пан». У багатьох регіонах Індії дружини кличуть своїх чоловіків «свамі», це також означає «пан». Таке звертання виражає ставлення до адресата. Як учень звертається до свого гуру, свого пана? Хіба він скаже йому: «Гей, пане, йди-но сюди!», «Пане, зроби це для мене!»?

Не так личить звертатися учневі до свого гуру. Однак саме так робить багато дружин. Чоловік – повелитель і пан для своєї дружини. Він Верховний Господь своєї дружини. Якщо дружина в гніві підвищує на чоловіка голос, яким-небудь чином зважливо ставиться до нього, то цим завдає йому духовної образи.

Звичайно, завжди напоготові аргумент, до якого вдається багато дружин: «Ну, якби мій чоловік чинив як Господь, я б тоді поважала його як Господа». Або: «Якби мій чоловік був здатний стати моїм гуру, тоді б я поважала його як гуру»!

Що стосується таких аргументів, то якими б розумними вони не здавалися, вони невлучні. Обов’язок жінки – покірно служити непропащому чоловікові. Якщо чоловік є відданим, але не ідеальним, то це не дає його дружині підстав без поваги ставитися до нього.

Обов’язок дружини в житті (як у мирському, так і в духовному) – служити своєму чоловікові. Служити, навіть якщо чоловік недосконалий. Якщо для цього дружині доведеться піти на жертви, такі кроки призведуть до швидкого прогресу. Бог помітить її щире прагнення слідувати Його повчанням, виконувати свої соціальні обов’язки та залишатися цнотливою, вірною та покірною дружиною. Це стовідсотково!

«Подбай про Дхарму, а Дхарма подбає про тебе!»

Існує ще один дуже важливий момент, що пояснює, чому дружина повинна належним чином поважати свого чоловіка. Це її діти. Мати є першим гypy в житті людини. Від народження й до п’яти років мати є учителем дитини. Для людини це роки самовизначення та формування.

Ми вчимося, дивлячись на інших, й інших вчимо своїм прикладом. Якщо дружина замало поважає свого чоловіка, то це впливає на дітей. Якщо чоловік просить про щось дружину, а вона спалахує йому у відповідь, не виявляючи при цьому належної поваги, або якщо дружина командує чоловіком, сперечається з ним щодо дрібниць, то все це діти помічають. Вони звикають до того, що така поведінка до авторитета (батька) є абсолютно нормальною та прийнятною.

Потім ми отримує молодь, яка навіть поступитися місцем у трамваї не може літній людині!

Коли мати чи батько просять дитину: «Будь ласка, прибери за собою!», то слід очікувати, що в результаті такого «виховання» дитина стане огризатися: «Чому я повинен робити це?», або навіть так: «Ви, дурні! Не вказуйте мені, що я повинен робити!»

Якщо так звертається до свого чоловіка жінка, то саме такого ставлення до авторитета (хто б це не був) навчаться і її діти. Вони вчаться, беручи приклад зі свого першого гуру в житті – матері.

З іншого боку, якщо мати буде наближатися до свого чоловіка тільки зі «складеними руками», завжди в смиренному та покірному настрої, якщо вона буде говорити зі своїм «паном» лише м’яким і солодким голосом, з великою повагою коритися та завжди ставитися до нього дуже шанобливо, то тоді її діти навчаться так само ставитися до всіх старших за них, у першу чергу до батьків!

Якщо ви попросите дитину, мати якої проявляє так повагу до свого чоловіка, зробити що-небудь для вас, то це дитя зі складеними долонями та в смиренному настрої відповість: «Так! Я зроблю для вас все, про що б ви не попросили мене!». Цей приклад звичайно спрощений – для наочності.

Тобто діти завжди залишаються дітьми, особливо ті, кому ще не виповнилося п’яти років. Але ідея зрозуміла. Діти вчаться на прикладі своєї матері, що дає їм установку на все життя. Тому обов’язок всіх дружин – поважати своїх чоловіків, як рекомендується в шастрах. Це треба робити не тільки заради себе, а й заради правильного виховання дітей.

Коли чоловікові ось так служать, він благополучно просувається в усвідомленні Господа. Оскільки чоловік прогресує у своєму духовному розвитку, то і його дружина також буде поділяти цей успіх, оскільки дружина автоматично отримує духовні плоди свого чоловіка.

Покірна дружина буде автоматично слідувати за ним. Як стане ставитися чоловік до настільки відданої, вірної дружини, дружини, яка поклоняється йому? Серце його розтане! Він буде відчувати себе в боргу перед нею, буде їй співчувати. А це саме те, чого хоче дружина. Вона хоче завоювати серце чоловіка. Хоче, щоб її чоловік відчував до неї прихильність.Це наука про те, як дружина може досягти цього. Це наука про те, як за допомогою смиренності підкорити серце будь-якого чоловіка.

Однак багато жінок помиляється, вважаючи, що вони повинні підкорити серце свого чоловіка за допомогою боротьби з ним (можливо, і не замислюючись, вони роблять саме так). Вони думають, що повинні взяти верх над чоловіком, сперечаючись з ним. Жінки ці хочуть перемагати в кожному конфлікті.

Вони хочуть, щоб у кожному питанні останнє слово було за ними. Такі дружини хочуть бути правими до самого гіркого кінця кожної сварки. У результаті така дружина здається своєму чоловікові гавкучим собакою. Усе, що день у день чує її чоловік, – дурниці та непокора. Усе це повністю вбиває останню краплю прихильності, яка, можливо, ще була в чоловіка до любої дружини. Чим більше холоне до дружини чоловік, тим більше розчарування спіткає норовливу дружину. Чим більше вона розчарована, тим більше сперечається й б’ється з чоловіком, тим рішучіше налаштована дружина ПЕРЕМОГТИ свого чоловіка, довести свою правоту. Однак все виходить навпаки!

Наступних крок у таких відносинах – розлучення!

Отже, чим більше дружина намагається врятувати становище, вдаючись до тактики непоступливості, наполягаючи на своєму, прагнучи здобути перемогу над чоловіком,тим більш відчуженим стає чоловік. Спробуйте це перевірити самі або на інших!

За такої ситуації чоловік також почуватиметься повністю розчарованим, оскільки це не та покірна дружина, яка йому потрібна. І ось вони обидва б’ються та сперечаються щодо будь-якого неважливого та нікчемного питання, доки ситуація не стає нестерпною та подружжя не розлучається!

Або ж ще до розлучення один з подружжя або обидва починають шукати на стороні більш доброзичливе ставлення та розуміння. Хоч би там що, шлюб цей приречений!

Згадайте, скільки ви маєте друзів, від яких чули, що вони розчаровані в стосунках з протилежною статтю, що до цього призвело?

Ви зрозумієте, те, що зазначив Шріла Прагупада, є перевіреним, правильним і життєво необхідним!

Усе вищезазначене я розповів для того, щоб ви зрозуміли, що є коренем проблем, які призводять до розлучення. Замислитесь хоч на годину про своє життя, можливо, у ньому треба щось змінити?

«Сімейне життя повинно стояти на останньому місці, а на першому повинен стояти духовний розвиток – це головна мета життя! Родина буде складатися автоматично, без зайвих намагань! Але якщо немає головної духовної мети, то й немає прогресу, що ми можемо дати один одному, окрім занепокоєння?!»

Е. М. Чайтанья Чандра Чаран

Глава III

Ми з вами вже розкрили теми шлюбу, одруження та прав й обов’язків подружжя. Тепер же я хочу вам розповісти про шлюбний договір. Забігаючи наперед, я хочу висловити свою суб’єктивну думку щодо цього питання. Вона полягає в тому, що в нашій державі за нинішнього законодавства, яке регулює відносини шлюбного договору, подружжю немає ніякого сенсу укладати шлюбний договір.

Зараз законодавство України не надає можливості зазначити в договорі все те, чим можуть скористатися сторони договору для захисту своїх інтересів або визначення важливих життєвих моментів для сторін (подружжя).

Тепер розгляньмо це питання детальніше.

Шлюбний договір може бути укладений особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям. Шлюбний договір укладається в письмовій формі й нотаріально посвідчується.Шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов’язки. Шлюбним договором можуть бути визначені майнові права та обов’язки подружжя як батьків. Шлюбний договір не може регулювати особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми.Шлюбний договір не може зменшувати обсягу прав дитини, які встановлені Сімейним кодексом України, а також ставити одного з подружжя в надзвичайно невигідне матеріальне становище. За шлюбним договором не може передаватися у власність одному з подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації.

Як ви бачите, у шлюбному договорі ви не можете передбачити немайнові відносини (наприклад, подружню зраду та її наслідки тощо). Законодавець зауважує, що шлюбним договором подружжя може визначити свої майнові права та обов’язки, але не ставлячи одного з подружжя в надзвичайно невигідне матеріальне становище.

Майбутнє подружжя, яке подало заяву про реєстрацію шлюбу, може за згоди обох сторін укласти шлюбний договір, який регулює майнові відносини між ними.

90% молоді, яка бере шлюб, не має жодного цінного майна, вона не знає, коли і яке воно буде, те майбутнє майно, що їм зараз робити? Та вони про це взагалі навіть і думати не будуть – це стосується переважної більшості людей, які вступають до шлюбу. Їх цікавлять зовсім інші моменти.

Ви можете сказати, що в шлюбному договорі можна заздалегідь спрогнозувати майно, яке в подружжя з’явиться в майбутньому. Добре, це можна зробити, але ніхто не відміняє норми закону, де зазначено, що майно, придбане за час шлюбу, є спільною власністю подружжя.

Крім того, не забувайте, що законодавець нам зазначає, що не можна ставити одного з подружжя в надзвичайно невигідне матеріальне становище. Це означає, що ви можете прописати в шлюбному договорі, що всі ваші майбутні придбання будуть спільним майном, що і так зазначено в законі. В інших випадках, коли, наприклад, зазначити, що в разі розлучення ви ділите майно в нерівних частках, сторона за договором може подати позов про визнання цього пункту договору недійсним, оскільки він порушує рівність часток, чим ставить одного із подружжя у вкрай невигідне матеріальне становище.

Тоді навіщо укладати майбутньому подружжю шлюбний договір, коли неможливо в ньому передбачити ті пункти, які, на думку подружжя, є важливими саме для них?

Наприклад: жінка або чоловік за час дошлюбних стосунків були спіймані на зраді, але розкаялися та пообіцяли, що більше такого не буде, а згодом чоловік запропонував укласти шлюб. У житті все буває! До шлюбу ми пізнаємо один одного, робимо помилки, виправляємо їх, сваримося, миримось – словом, набираємося досвіду та пізнаємо один одного!

Зраджена жінка (чоловік) у цьому випадку може подумати: «Так, з ким не буває, не встояв (встояла). Але людина хороша й добра, і кохаю я його (її). Є за що кохати!» Після роздумів доходить висновку, що вони мають право на другий шанс.

Передбачивши повторну зраду (навіть після перебування в шлюбі багато років) у шлюбному договорі, вони мали б можливість захистити себе від цієї неприємності й зазначити, наприклад, що поділ майна в разі шлюбної зради відбуватиметься на користь зрадженої сторони (або інакше вмотивувати другу сторону не повторювати помилок).

Про цей пункт договору пам’ятала б друга сторона й замислилася щодо того, чи варта зрада її наслідків? Але, на жаль, цього зробити неможливо.

Якось мій добрий товариш Олег поділився зі мною своєю практикою вирішення конфліктів у колективах, у яких йому доходилося працювати. Коли між співробітниками починалися сварки та взаємні обвинувачення, він діставав аркуш паперу та починав записувати претензії кожного (причини невдоволення). За таких обставин люди відразу починають замислюватися над своїми словами, бо за них треба відповідати. Кількість претензій скорочується, люди обмірковують те, що говорять, і висловлюють дійсну причину невдоволення. І замість мільйона слів, які злетіли з її уст, залишається одне або два.

Ось таким чином і шлюбний договір мав би дисциплінувати подружжя в деяких моментах. Але законодавець вирішив, що майнові відносини важливіші.

Якщо ви складете шлюбний договір, який би максимально був наближений до норм закону, то перед вами стане перепоною його нотаріальне посвідчення. Одиниці нотаріусів погодяться на це, бо більшість з них запропонують вам їхній текст договору, який майже нічим не буде відрізнятися від норм, які прописані в Сімейному кодексі України, але який зиск від цього договору?

Визначаючи правовий режим майна в шлюбному договорі, законодавець зазначає таке: у шлюбному договорі може бути визначене майно, яке дружина, чоловік передає для використання на спільні потреби сім’ї, а також правовий режим майна, подарованого подружжю у зв’язку з реєстрацією шлюбу. Сторони можуть домовитися про непоширення на майно, набуте ними за час шлюбу, і вважати його спільною частковою власністю або особистою приватною власністю кожного з них. Сторони можуть домовитися про можливий порядок поділу майна, у тому числі й у разі розірвання шлюбу.

У шлюбному договорі сторони можуть передбачити використання належного їм обом або одному з них майна для забезпечення потреб їхніх дітей, а також інших осіб. Сторони можуть включити до шлюбного договору будь-які інші умови щодо правового режиму майна, якщо вони не суперечать моральним засадам суспільства.

Ну, насамперед, ці норми закону більше підходять для осіб, які мають майно, і я би навіть сказав, не просто майно, а цілий майновий комплекс, і мають бажання вступити до шлюбу.

Знову незрозуміло, навіщо особі, яка має майно у своїй власності, юридично себе позбавляти права власності, користування та розпорядження для передання його на потреби сім’ї? Чому вона не може залишатися його власником і без всякого укладання договору надати, як власник, можливість користуватися цим майном членам своєї родини або подружжю? Перепон для цього немає!

Звісно, якщо ви не є власником цього майна, для вас буде дуже вигідно, якщо вам передадуть оформлене право на користування цим майном. Якщо припустити, що шлюбним договором можна захисти своє особисте майно, то я вам відповім, що це не дуже вдалий спосіб!

Взагалі для мене не зрозуміло, навіщо одному із подружжя відмовлятися від частки майна (як зазначає норма закону), яке вони придбають за час шлюбу. Я б жодному зі своїх клієнтів не порадив цього робити. У житті буває багато ситуацій, які примушують другу сторону йти на поступки, але де в цьому взаємоповага, де подружній зв’язок – це шлюб за розрахунком!

Законодавець зазначає, що сторони можуть домовитися про можливий порядок поділу майна, у тому числі й у разі розірвання шлюбу, але знову ж ви не можете передбачити в контракті можливість у разі розлучення залишити собі все майно або його більшість, бо ви ставите одного з подружжя в надзвичайно невигідне матеріальне становище, що заборонено законом. Знову не те…

Ідемо далі.

Якщо у зв’язку з укладенням шлюбу один із подружжя вселяється в житлове приміщення, яке належить другому з подружжя, сторони в шлюбному договорі можуть домовитися про порядок користування ним. Подружжя може домовитися про звільнення житлового приміщення тим з подружжя, хто вселився в нього, у разі розірвання шлюбу, з виплатою грошової компенсації або без неї. Сторони можуть домовитися про проживання в житловому приміщенні, яке належить одному з них чи є їхньою спільною власністю, їхніх родичів.

Сторони можуть домовитися про надання утримання одному з подружжя незалежно від непрацездатності та потреби в матеріальній допомозі на умовах, визначених шлюбним договором. Якщо в шлюбному договорі визначено умови, розмір та строки виплати аліментів, то в разі невиконання одним із подружжя свого обов’язку за договором аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса. Шлюбним договором може бути встановлена можливість припинення права на утримання одного з подружжя у зв’язку з одержанням ним майнової (грошової) компенсації.

Одностороння зміна умов шлюбного договору не допускається. Шлюбний договір може бути змінено подружжям. Угода про зміну шлюбного договору нотаріально посвідчується. На вимогу одного з подружжя шлюбний договір за рішенням суду може бути змінений, якщо цього вимагають його інтереси, інтереси дітей, а також непрацездатних повнолітніх дочки, сина, які мають істотне значення.

Одностороння відмова від шлюбного договору не допускається. Подружжя має право відмовитися від шлюбного договору. У такому разі за вибором подружжя права та обов’язки, встановлені шлюбним договором, припиняються з моменту його укладення або в день подання нотаріусу заяви про відмову від договору.

На вимогу одного з подружжя шлюбний договір може бути розірваний за рішенням суду з підстав, що мають істотне значення, зокрема в разі неможливості його виконання.Шлюбний договір на вимогу одного з подружжя або іншої особи, права та інтереси якої цим договором порушені, може бути визнаний недійсним за рішенням суду з підстав, встановлених Цивільним кодексом України.

Як ви бачите, шлюбний контракт не надто продуманий нашим законодавцем, відсутня можливість визначення в ньому пунктів, які б вас зацікавили. Крім того, усі питання, які законодавець дає можливість включити до договору, регулюються іншими законами. Тобто ви можете їх не включати до договору, бо вони вже прописані.

Майнові відносини, які вас можуть дійсно зацікавити, ви можете врегулювати шляхом укладання цивільно-правових угод, що в багатьох випадках будуть більш доречними, але право укладання чи неукладання шлюбного договору залишається за вами! Можливо, ваша особиста ситуація і буде вирішена шляхом укладання шлюбного договору.

Тепер я хочу коротко розповісти про шлюбні контракти інших держав, щоб ви мали можливість відчути різницю.

Існує два типи шлюбних контрактів: європейський та американський. У європейському контракті основна тема – розподіл майна. В американському головне – покарання чоловіка, якщо розлучення трапилося через «негідну поведінку».

Сполучені Штати Америки є країною з необмеженими можливостями в частині визначення умов шлюбних контрактів. У шлюбному контракті цієї країни можна передбачити практично все! Не можна лише розмежовувати участь у вихованні дітей і вирішувати, з ким із подружжя вони залишаться в результаті розлучення.

Утім, це не означає, що можна потрапити в кабалу – американські суди мають право вирішувати, наскільки справедливі умови шлюбного контракту.

Народна творчість американських «контрактників» не знає меж: в одному реальному документі подружжя зобов’язалося спілкуватися один з одним не менш ніж півгодини на день і стежити, щоб у машині було хоча б півбаку пального.

Я бачив багато родин і стільки ж уявлень про те, що для них є нормальним!

Мій батько завжди свариться з матір’ю через те, що вона ставить сковорідку ручкою до проходу. Батько щоразу їй каже: «От би я йшов у білій сорочці та зачепив сковорідку, все б вилилося на мене! От тоді б ти зрозуміла моє невдоволення!»

Як ви думаєте, що б він зазначив у контракті?!)))

Або наприклад: якщо дружину ну дуже дратує, коли її чоловік залишає шкарпетки на підлозі, чому за взаємної згоди вони не можуть це прописати?

Або чому чоловік не може прописати те, що дружина повинна тримати оселю в чистоті та готувати страви, які йому до вподоби?

Якщо чоловік або дружина набожні та не їдять те, що заборонено їхньою релігією, або ведуть спосіб життя, який відрізняється від інших, чому б не прописати це в контракті? Вам не здається, що це є утиском прав людини?

Стандартний шлюбний контракт в Америці передбачає вирішення подружжям кількох концептуальних питань. Головне з них – як буде розділено майно пари в разі розлучення або смерті одного з подружжя. Подружжю належить вирішити, спільно або окремо вони будуть володіти банківським рахунком, нерухомістю, автомобілем або яхтою. Якщо в подружжя є діти від попереднього шлюбу, контракт доповнюється статтями про те, як буде оплачуватися навчання дітей.

Дуже непросте питання про поділ коштовностей та інших дорогих подарунків.

Деякі пари, складаючи шлюбний договір, бажають зафіксувати в ньому, хто з подружжя і з якою періодичністю буде мити посуд, виносити сміття, а також як часто їм слід виконувати свої подружні обов’язки.

Про який конфлікт може йти мова, якщо в контракті застережено всі деталі спільного проживання?!

У нашому житті немає нічого досконалого, й у американців з їхньою свободою укладання шлюбних контрактів виникають дуже цікаві спори.

В Інтернеті певний час згадувався судових прецедент, де відомий американський бейсболіст, який виступає за команду головної ліги бейсболу «Сан-Франциско Джаєнтс», Баррі Бондса уклав шлюб зі шведкою, на ім’я Сан.

Шлюбний контракт вони уклали в лімузині за годину до вінчання. Молоду шведку, яку напередодні було обрано королевою краси своєї школи, переповнювали піднесені романтичні почуття, і вона з легкістю погодилася не претендувати на половину статку свого чоловіка (стандартне положення шлюбного контракту, що укладається акторами, письменниками або спортсменами, чиї статки вимірюється десятками мільйонів).

Під час підписання контракту в бейсболіста було кілька адвокатів, у шкільної королеви краси – жодного. І ось, коли через деякий час пара вирішила розлучатися, місіс Бондса подала позов, предметом якого було оскаржити положення шлюбного контракту – вона вимагала належну їй половину багатомільйонного статку.

І хоча закон був на боці спортсмена, Верховний суд штату Каліфорнія підтримав вимогу скривдженої жінки. Вердикт був такий, що вона може вимагати перегляд умов контракту, оскільки під час його підписання була незаконно позбавлена юридичної підтримки.

Справа про розлучення Бондса викликало величезний резонанс у Каліфорнії. Питанням про вдосконалення системи шлюбних контрактів зайнялася законодавча асамблея штату. Вона ухвалила білль, за яким всі наречені повинні укладати контракт як мінімум за тиждень до вінчання, кожна зі сторін повинна мати адвокатів, а саму процедуру слід записувати на відеокамеру.

Крім цього, кожен з подружжя може провести оцінку коштовностей, які їм дарують під час вінчання.

На жаль, у нашій державі немає правової культури, і 95% випадків, з якими доводиться мати справу адвокату, це коли все «трапилося» й клієнт наробив стільки помилок, що його загнали в глухий кут. При цьому клієнт хоче, щоб адвокат вирішив його проблеми майже задарма.

Цікавою є також історія, яка відбулася в штаті Пенсільванія. Якійсь пані під час вінчання майбутній чоловік подарував обручку з діамантом. Дама погодилася підписати контракт, у якому йшлося, що її чоловік у разі розлучення буде їй виплачувати лише 3,5 тисячі доларів на рік, оскільки вартість каблучки (так їй сказав чоловік) становила 21 тисячу доларів. Однак коли подружжя розлучилося й дама пішла оцінювати коштовність, на неї чекав удар – замість діаманта її обручку прикрашав напівдорогоцінний камінь вартістю лише кількасот доларів. Суд однак претензії пані не підтримав, вирішивши, що в неї був час оцінити коштовність. Як ми бачимо, у цьому випадку суд став на захист права на вільне визначення умов контракту.

Відповідно до американської статистики, подружжя скромного достатку можуть найняти собі адвоката, чиї послуги коштують 250 доларів на годину. У цьому випадку його обов’язки, як правило, обмежуються допомогою в складанні контракту, тільки й усього. Адвокат у цьому випадку за американськими мірками нічим особливо не ризикує. Якщо один з подружжя подасть позов проти іншого через те, що той приходить додому пізніше, ніж прописано в контракті або не миє сімейний автомобіль 3 рази на тиждень, то суд може і не підтримати вимогу позивача.

Інша справа, якщо контракт укладається між подружжям з мільйонними статками, особливо якщо їхні капітали та доходи сильно відрізняються.

У цьому разі адвокат візьме за допомогу в складанні документа та його реєстрацію як мінімум 10-12 тисяч доларів, а останнім часом деякі адвокати, які представляють «бідного» чоловіка, стягують з нього мінімальну плату в розмірі 25-30 тисяч доларів. Адже в разі розлучення й суду адвокатові доведеться довго та виснажливо розбиратися зі своїми колегами, які представлятимуть іншу сторону.

Більшість американських адвокатів радять своїм клієнтам регулярно оновлювати свої контракти з урахуванням сімейних змін, наприклад появою дітей, доглядом на пенсії батьків тощо.

Крім цього, громадянам рекомендується стежити за змінами в шлюбному законодавстві свого штату, щоб не відстати від життя.

Тепер розглянемо німецький приклад шлюбного договору. У німецькому цивільному законодавстві існує цілий розділ, у якому знаходяться як статті з прямим стосунком до регулювання форм, видів, змісту та наслідків шлюбного договору, так і цілий ряд статей, що супроводжують подібні договірні відносини та стосуються управління, розділення, дарування, успадковування та передачі майна подружжя; прав, обов’язків і відповідальності перед третіми сторонами подружжя та багато іншого.

Із самого визначення шлюбного договору випливає, що метою його є спільне регулювання майнових відносин партнерів, а саме виключення передбаченого законом регулювання та визначення індивідуального майна, спільного майна або роздільного майна.

У Німеччині в шлюбному договорі можливе закріплення таких пунктів:

  • Майнова спільність, роздільність майна або модифікація окремих положень, передбачених законом. Наприклад: надання права керування майном одному з подружжя; зміна квоти поділу спільного майна; визначення майна, яке не входить до так званого спільного до або після укладення шлюбу; домовленість про визначення вартості тих чи інших майнових позицій партнерів; про терміни визначення спільного майна.

  • Регулювання обов’язків забезпечення та розподілу зароблених пенсій, прав на пенсійне забезпечення або інших забезпечувальних привілеїв, зароблених під час спільного перебування в шлюбі; модифікація вже врегульованих законом розподілів подібних прав, привілеїв та обов’язків; визначення умов і часу настання або розподілу подібних забезпечувальних прав.

  • Аліментні обов’язки та обов’язки змісту на час після розірвання шлюбу, їх виключення або модифікація вже закладених законодавством обов’язків; регулювання часу або умов набрання чинності таких обов’язків (наприклад, з народженням дітей, настанням певного часу або терміну); регулювання виду та форми виконання таких обов’язків.

Інші найуживаніші в договорі статті можуть містити обопільне бажання партнерів у регулюванні тих майнових питань, які стосуються не тільки їх самих, їхніх прав або обов’язків один перед одним, а й пов’язані з третіми особами: чи то члени сім’ї, чи то шлюбні чи позашлюбні діти партнерів або такі, що стосуються наявних або спланованих участей одного або обох з подружжя в компаніях, підприємствах, комерційних або майнових угодах, планування своїх вкладень або вступу в довгострокові фінансові зобов’язання.

Обопільне регулювання подібних питань так само можливе з урахуванням різних надзвичайних або позапланових (таких, що не залежать від волі подружжя) ситуацій у майбутньому. Їх інтеграція в договір і визначення в подібних випадках прав, обов’язків, дій або взаємин подружжя передбачає завчасну згоду подружжя в цих питаннях. Так для подружжя, яке укладає договір у зрілому віці, можуть бути включені статті, які регулюють питання спадщини, питання умов або обмежень продовження ведення тих чи інших майнових справ, управління спадковим майном.

Крім того, положення шлюбного договору не повинні обмежувати права або негативно впливати на майно третіх сторін, не повинні порушувати встановлені державою правила, звичаї та положення законодавства.

Так бажання одного з партнерів повністю виключити ті чи інші свої обов’язки відносно дітей або залишити виконання подібних обов’язків залежно від інших факторів можна вже в бесіді з нотаріусом.

Прагнення закріпити в шлюбному договорі регулювання спадкових прав та обов’язків сторін може бути обмежене положеннями спадкового права, і, як наслідок, таке бажання може бути закріплено в інших одно- або двосторонніх договорах.

В окремих випадках, коли положення укладеного шлюбного договору впливають на стан або майно третіх сторін або мають стосунок до вимог, зобов’язань комерційного або фінансового характеру, можливе занесення договору або його окремих положень у так званий майновий реєстр. При цьому кожна конкретна майнова ситуація партнерів може впливати на форму та зміст пропонованої домовленості. Наприклад: за ситуації, коли один з партнерів є носієм в Німеччині вільної професії, власником активного бізнесу або власником певних переданих прав і при цьому єдиним, хто забезпечує сім’ю, можливе часткове виділення подібних майнових прав з майнової спільності, без встановлення в договорі роздільності майна.

Подібні компромісні рішення майнових ситуацій, пов’язаних з правом володіння одного з партнерів, можуть бути застосовні так само до наявних у цього партнера страхових або пенсійних договірних зобов’язань індивідуального характеру. Укладення шлюбного договору можливе як до укладення шлюбу, так і під час шлюбних відносин. Обидва партнери можуть спільно змінити або розірвати договір. Для його дійсності необхідні присутність обох членів подружжя та нотаріальне завірення.

Вищевикладена багатогранність правових можливостей спільного регулювання майнових відносин партнерів вказує на необхідність ґрунтовної підготовки та консультації партнерів щодо дійсності тих чи інших статей договору, наявності обмежувальних або заборонних положень сімейного, соціального або спадкового права, можливостей компромісу в неоднозначних правових майнових ситуаціях.

Як ви бачите, шлюбний контракт у Німеччині дуже схожий на шлюбний контракт в Україні, але це на перший погляд, бо головне в ньому – його виконання та законодавча урегульованість деталей.

Підсумовуючи, ще раз висловлю свою думку. У переважній більшості випадків шлюбний договір не надає можливості визначити те, що б хотілося сторонам, а тому в укладанні шлюбного контракту немає сенсу. Те, що законодавець надав можливість передбачити в шлюбному договорі, дублюється іншими нормами закону.

Укладати шлюбний договір чи не укладати, вирішувати вам, але якщо ви вирішили це зробити, обов’язково для цього зверніться до адвоката, який повинен максимально правильно, відповідно до ваших інтересів, скласти текст контракту і, співпрацюючи з нотаріусом, посвідчити його так, як цього вимагають норми закону. Як правильно обрати адвоката, ви можете дізнатися з книги «Хто такий адвокат і як правильно вибрати захисника».

Глава IV

Ось ми з вами дійшли до головної теми розлучення. Тема ця важка та змістовна. Переважна більшість клієнтів, які звертаються до мене, – це жінки (близько 95%), а у справах, що стосуються розлучення, беруть участь двоє – чоловік і жінка! За весь час моєї адвокатської практики до мене звернулося лише троє чоловіків.

У першого жінка виїхала з дітьми до Італії (по краще життя) і не хотіла повертатися додому. Чоловік хотів повернути дітей, але жінка перешкоджала йому в цьому.

У другого жінка була нотаріусом і шахрайським шляхом переоформила спільне майно на свою матір.

Від третього жінка пішла до іншого та не надавала можливості бачитися з дитиною: за побачення з дитиною вимагала гроші.

Більшість чоловіків байдуже ставляться до цього, але тільки поки справа не доходить до розподілу майна, ось тоді розлучення перетворюється на війну!

Коли жінка приходить з питанням про розлучення, розмова дуже швидко переходить у площину, коли жінка розповідає про причини розлучення при цьому це супроводжується сльозами. Така поведінка зрозуміла та цілком природна.

Коли приходить чоловік з тією самою проблемою, то розмова ведеться таким чином, що я розповідаю, які документи треба підготувати та що закон каже про розлучення. Далі розмова стосується майна. Тобто все чітко та змістовно.

Відчуйте різницю мислення та підходу до вирішення проблеми!

Я буду відвертий з вами та розповім те, як воно є, а не те, що вам, мої любі, було б приємно почути, адже тільки моя відвертість допоможе вам побачити все зі сторони. Це дасть змогу зробити все правильно та почуватися захищеними.

Жінки дуже емоційні, це їхня природа. Тому на самому початку я зазначав, що спробую вас, мої любі жінки, захисти від чоловіків і від самих себе!

Розпочинаючи розмову з клієнтом про розлучення, перше, що я роблю, кажу, що в разі розлучення 90% складності справи полягає в психологічних труднощах, але мене ніхто ніколи не чує! Це одна із причин, що підштовхнула мене написати цю книгу.

У процесі розлучення чоловік та жінка поливають один одного багном, пригадують все, що було впродовж всього спільного життя. Хто кому зіпсував життя, хто на кого працював. Хто кому був слугою. Хто на кого скільки витратив часу та грошей. При цьому вони погрожують один одному та намагаються показати свою перевагу. Роблять все, щоб якомога сильніше вколоти вже не свою «половинку». А раніше ж вони один одного називали «масіками» та «зайчиками», будували плани на майбутнє, клялися в коханні. І тут раптом все як рукою знімає!

Все це емоційний стан і гнів. Я жодного разу не зустрічав пари, яка б до мене звернулася з проханням юридично правильно оформити їхнє розлучення на підставі взаємних поступок (мирно).

Жінки в розлученні дуже вразливі та безпомічні. З клієнтами-жінками дуже важко працювати, вони вразливі до слів чоловіків та їхніх шпильок. Дуже довго обговорюють їхні дії та слова, причому чоловіки роблять так ненавмисно і вже через п’ять хвилин забувають, що казали своїй колишній дружині.

Все це не дає жінкам змоги вирішити, як їм діяти, вони постійно змінюють думку і цим шкодять собі.

Я дуже часто замислювався над питанням, що, можливо, клієнту-жінці краще співпрацювати з жінкою-адвокатом (дуже не люблю терміни «адвокатеса», «адвокатка» – вони для мене якісь принизливі, і взагалі в мене стереотип, що це є ототожненням адвоката з клієнтом, що заборонено, але ми не про те). І я дійшов висновку, що, можливо, це справді виправдано. Але за умови, що жінка-адвокат працює в адвокатській фірмі або бюро і в неї є керівник-чоловік, який слідкує за процесом. Така заувага не стосується професійних якостей жінки-адвоката – це суто психологічний аспект!

Крім того, жінці в деяких моментах складніше працювати адвокатом, ніж чоловіку. Спільнота сприймає більше авторитет чоловіків-адвокатів, але зі мною можуть і посперечатися, особливо жінки. Моя дружина теж адвокат, і висновки я роблю зі своєї практики.

90% чоловіків не виберуть жінку-адвоката, яка буде захищати його в суді в справі про розлучення, а, отже, жінка-адвокат у багатьох випадках буде протистояти адвокату-чоловіку, це потрібно розуміти та враховувати.

Жінка-адвокат може також перейнятися справою клієнтки, відгукнутися емоційно, що може завдати шкоди. Наприклад: якщо справа дійде до моменту, коли сторони зійдуться для можливого обговорення мирової угоди, ось тут емоційності не можна допустити.

Потенційна емоційність жінки-адвоката може зробити судову справу схожою на ту саму сварку між дружиною та чоловіком, а це теж неприпустимо. Якщо чоловіку-адвокату необхідно, щоб його колега, яка захищає інтереси дружини його клієнта, у судовому засіданні вийшла з себе та стала кричати, тобто показати неврівноваженість адвоката, йому достатнього у вдалий момент «невдало» пожартувати про жінок – і все! Це, як мінімум, необхідно для того, щоб суд не дуже серйозно ставився до адвоката. Причин може бути багато, все залежить від вибраної адвокатом лінії захисту клієнта.

Не думайте, що в суді все так просто. Суд – це війна, де адвокати виступають як вояки-найманці і їхнє завдання перемогти. Ми працюємо у ваших інтересах, а не у своїх особистих.

Адвокат повинен бути безстороннім і мати холодний розум і стальні нерви, щоб ухвалювати розумні рішення. У разі необхідності повинен вести діалог з адвокатом іншої сторони та все таке інше. Але все це треба розглядати в індивідуальному порядку і в деяких справах краще залучати жінку-адвоката, особливо коли клієнтка ну дуже сильно розчарувалася в чоловіках і для неї на деякий час усі вони будуть однаковими негідниками. У цьому випадку жінка не почує чоловіка-адвоката.

У моїй практиці жодна жінка не використала мої поради на 100%, але це їхнє право, їхнє життя. Коли їм кажеш не розмовляти з чоловіком телефоном, вони розмовляють, а потім приходять та розповідають, що їм чоловік почав погрожувати, і питають, що тепер робити?!

Коли їм кажеш не зустрічатися з чоловіком і не намагатися про щось домовитись, бо ще зарано, вони йдуть розмовляти з ним, намагаючись щось отримати від нього, і роблять це, щоб не займатися судовим процесом, і знову приходять зі сльозами на очах та розповідають, що їх поставлено в позицію жебрачки.

Потім починають бити себе в груди, мовляв, я сильна, мені нічого від нього не потрібно, я зможу все сама! І багато іншого… У житті виходить зовсім інакше…

Але, мої любі жінки, у вас є діти, які потребують матеріального забезпечення, щоб мати змогу вирости освіченою людиною, а не вислуховувати, що батько – козел. Крім того, це ви розлучається з чоловіками, а не ваші діти. Це у вас з чоловіками зіпсувалося життя, і це ви не можете порозумітися, а не ваші діти!

Щодо порад адвоката, то звісно ваша справа, слухати його чи ні. Але ви повинні зрозуміти: поради адвоката (кваліфікованого) ґрунтуються на лінії захисту, яка вибудовується виходячи з ваших інтересів. І якщо ви не дотримуєтесь вказівок адвоката, то руйнуєте її, чим шкодите собі та допомагаєте чоловіку, з яким розлучаєтеся та ділите майно.

Законодавство зараз недолуге в плані аліментів, якщо ваш чоловік отримує дохід нелегально, він буде вам платити на законних підстава мізерні аліменти, і все це через те, що ви зробили неправильні кроки та ще більше розсварилися з чоловіком.

Справа не в тому, щоб примиритися з чоловіком, а в тому, щоб розлучитися максимально розумно та вигідно для вас і дитини. Нехай ви в душі будете ненавидіти чоловіка, але не треба це показувати. Найімовірніше ви будете дуже рідко зустрічатися, тож, думаю, більшості жінок під силу дослухатися до цієї поради. Будьте хитрішими та мудрішими.

Жінки роблять дуже неправильні кроки, коли намагаються маніпулювати через дітей – не дають чоловіку бачитися з дитиною. У багатьох випадках, не даючи дитину батькові, ви риєте собі яму!

Мої хороші, ваші колишні в момент розлучення внутрішньо відчувають провину перед дитиною, а тому намагаються бачитися з нею, щоб себе заспокоїти. Усе мине через шість місяців. Якщо ні – радійте, що ваш колишній не така вже «бидло» і хоч якось намагається брати участь у вихованні та житті дитини.

Ось статистика того, як часто чоловіки зустрічаються зі своїми дітьми:

часто – 17%;

— рідко – 45%;

ніколи – 38%.

Потім йдуть намагання позбавити чоловіка батьківських прав, це теж безглуздя. Закон дає вичерпний перелік підстав, коли жінку або чоловіка можна позбавити батьківських прав, і це, коли батьки:

  • не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я без поважної причини та протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

  • ухиляються від виконання своїх обов’язків з виховання дитини;

  • жорстоко поводяться з дитиною;

  • є хронічними алкоголіками або наркоманами;

  • вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

  • засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Якщо ваш випадок підпадає під цей перелік, то ви повинні захистити свою дитину від батька, оскільки цей перелік вказує на дуже важкі обставини. Але річ не в цьому. Більшість чоловіків не проявляє ініціативи бачитися з дитиною або робить це в перші місяці після розлучення. Чоловіки зараз дуже аморальні, і це сумно.

Якщо ви не даєте спілкуватися з дитиною, а чоловік сам проявляє бажання бачитись з сином чи дочкою, він озлоблюється на вас. А з позиції помсти буде робити все, що зможе, аби нашкодити вам якомога сильніше. Багато жінок не можуть цьому протистояти, бо найчастіше чоловіки заробляють набагато більше, ніж жінка, а то й взагалі є єдиними годувальниками, у той час як жінка займається дітьми та господарством. У такому разі дружина та діти банально залишаються без грошей, не кажучи вже про судовий захист.

Деякі жінки, особливо заможних чоловіків, взагалі не знають, чим володіє їхня сім’я та чим саме насправді займається чоловік (на чому він заробляє кошти). І що найгірше, навіть не намагаються про це дізнатися, не розуміючи, що життя може внести свої корективи і жінці доведеться брати вимушену участь у «керуванні» майном.

Навіть щоб розпродати майно, потрібно знати, чим ви володієте, чи належним чином оформлене право власності та навіть де ті документи лежать.

Дуже цікаво виходить, коли в чоловіка є партнер по бізнесу або декілька. Ось чого треба боятися! І цього жінки не розуміють взагалі.

У багатьох випадках я раджу жінкам давати можливість чоловікам бачитись з дітьми і якомога більше, але в цьому випадку є нюанси. Наприклад, коли у чоловіка є інша жінка і він прагне, щоб ваша спільна дитина полюбила нову дружину.

У цьому випадку я б вам порадив скористатися послугами психолога, бо в дитини можуть виникати проблеми психологічного характеру, їй потрібно дати знання, що дозволили б самостійно оцінювати обставини та вирішувати в особливо важкі моменти.

Ну і зрозуміло, не потрібно давати дитину, коли ваш колишній чоловік веде аморальний спосіб життя.

У решті випадків зустріч батька та дитини їх зближує, надає можливість дитині рости повноцінною та дозволяє запобігти виникненню психологічних проблем. В іншому ж разі вам доведеться скинути собі на плечі ще й усі обов’язки батька щодо виховання, бути одночасно і мамою, і татом. Причому в цьому випадку вам доведеться навчитися правильно діяти, бо шастри зазначають, що хлопця повинен виховувати батько, а дівчину – мати, це запорука належного та якісного виховання. Ви вважаєте, що дійсно готові до цього? Сумніваюся!

Коли батько спілкується з дитиною, його серце пом’якшується, він бачить, з якими проблемами стикається його дитина, як важко жити їй. Він бачить, у яких аспектах життя дитина потребує допомоги, і вам не потрібно клянчити гроші в чоловіка, розповідаючи на що потрібні кошти й чому – він повинен сам все побачити! Тут головне витримати достатній час і бути емоційно врівноваженою.

Крім того, пам’ятайте, за законом у вас немає переважних прав не надавати батькові можливості спілкуватися з дитиною. Якщо ви вчинятимете так постійно, чоловік зможе через суд забезпечити собі право на спілкування з дитиною. У цьому випадку він більше не буде слухати про те, що вам потрібно, а просто скаже: «У тебе є аліменти!»

Коли дитина зростає, у багатьох випадках вона сама намагається бачитися з батьком, і ваші зусилля не допустити побачення вмить розсиплються на порох!

Але, на жаль, чоловіки не дуже часто виявляють бажання бачитися з дітьми та допомагати їм. Щодо цього та інших випадків, коли чоловіки поводяться аморально, я спробую дати вам відомості, як захистити себе та дитину.

Тож, почнімо розглядати це питання.

У вашому житті настає момент, коли ви за крок до розлучення, ви посварилися, дуже сильно посварилися! Обдумайте можливість примирення, особливо якщо у вас є діти. Можливо, варто скористатися послугами психолога, у багатьох випадках це дуже допомагає вирішити проблеми.

Якщо ж зусилля примиритися не дали результатів або є дуже вагомі приводи для розлучення, спробуйте «холодною головою» все ще раз обдумати та вирішити, чи розлучатися вам, чи ні. Можливо, треба зробити деяку паузу та надати можливість життю розставити крапки?! Хоча б спробуйте.

Якщо все ж таки ви вирішили розлучатися, раджу вам у першу чергу зробити правильні кроки з пошуку адвоката, бо від нього (його порад) буде залежати дуже багато. Можливо, у цьому вам допоможе книга «Хто такий адвокат і як правильно вибрати захисника».

Не будьте занадто емоційними, спробуйте тримати себе в руках. Пам’ятайте, ви вступаєте у фазу, коли потрібно зібрати всі сили та волю в кулак і витримати цей удар долі.

Зрозумійте, все, що повинно було статися, вже сталося. У жодному разі не намагайтеся та не ставте перед собою мету якомога скоріше позбавити себе цих проблем – так робить переважна більшість жінок, і всі вони програють.

В емоційному настрої всі жінки роблять помилки, які важко виправити, а інколи – неможливо. Ваша мета – зробити все максимально правильно та вигідно для вас і вашої дитини.

Вибравши адвоката, сходіть до нього на первинну консультацію. Адвокату необхідно розповісти всі подробиці, розкажіть йому про ваш майновий стан. Візьміть копії документів на майно. Підготуйте перелік питань, які б ви хотіли поставити адвокату. Заслухайте його поради та тлумачення.

Якщо вам щось не зрозуміло, ставте стільки разів запитання, скільки вам потрібно, щоб зрозуміти все, що вам розповідає адвокат. При цьому спостерігайте, як адвокат надає вам відповіді. Він не повинен бути занадто емоційним і таким, що намагається вас надихнути на боротьбу з гаслами: «Покараймо його!» Так роблять адвокати-шахраї для того, щоб втягнути вас у судовий процес, вони маніпулюють вашими емоціями. Що вкотре підтверджує правильність моєї поради бути без емоційною.

Карати треба тоді, коли вас незаконно намагаються позбавити майна і всього, що ви маєте. Коли вам погрожують і коли вчиняють проти вас неправомірні дії. Боротьба в цих випадках є правильним і розумним вибором. А проявити емоційність потрібно буде, коли ми з вами будемо вимагати від вашого чоловіка значно більшу частину майна.

Адвокат повинен надати вам інформацію з боку закону та порадити, що робити, при цьому адекватно оцінивши ваші можливості. Не вирішуйте все одразу – це важливо! Обдумайте все, що сказав адвокат, вдома. Якщо ви не впевнені в професійних якостях адвоката, знайдіть іншого та поставте йому ті самі запитання. Порівняйте відповіді й також не вирішуйте на місці. Після первинної консультації обдумайте все вдома. Якщо ваша ситуація дає можливість вести з вашим чоловіком більш менш здоровий діалог, зустріньтеся з ним, як з діловим партнером, запропонуйте варіанти розлучення, аліментів та розподілу майна.

Якщо ви маєте підозру, що розмова буде емоційною, то відправте вашому чоловіку електронного листа, де висловіть вашу думку щодо розлучення та поясніть її. І знову – без емоцій та нагадування про те, що розлучення сталося з його провини. Інколи можна поспекулювати дітьми. Але це треба вміти робити без агресії.

У багатьох випадках лист буде найкращим варіантом, бо ви зможете зважено висловити свою думку. Якщо цей варіант добровільного розлучення та розподілу майна чоловіка не влаштовує, ви маєте всі моральні та законні підстави розпочати судовий процес. Не зволікайте з цим, пам’ятайте, що ваш чоловік, також готується до цього.

Обговоріть з вашим адвокатом стратегію судового спору, позитивні та негативні сторони справи, проведіть необхідну підготовку. Відповіді на всі запитання щодо підготовки справи до суду і того, як треба вести справу з адвокатом, ви знайдете в книжці «Хто такий адвокат і як правильно вибрати захисника», а тому я не буду зупинятися на цих питаннях.

Далі ми обговоримо законодавчі норми щодо розірвання шлюбу, поділу майна та питання аліментів.

Ми роздумували, що робити: поїхати на Багамські острови або розлучитися. Але врешті-решт вирішили, що Багами – задоволення тільки на два тижні, а хороше розлучення залишається на все життя.

Вуді Ален