Все, що Ви не знали про наслідки та причини розлучення. Частина 2.

Глава V

Зараз я хочу вам розповісти, що законодавець врегулював з питання розлучення. Я не буду давати дуже багато юридичної та складної інформації, вам це не потрібно. Моя мета дати базові знання, щоб ви могли їх використовувати у своєму житті та робити мінімум помилок. Складну юридичну тематику залиште адвокатам. Кожен повинен займатися своєю справою.

Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду. Подружжя, яке не має дітей, має право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану заяву про розірвання шлюбу. Орган державної реєстрації актів цивільного стану складає актовий запис про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання такої заяви, якщо вона не була відкликана. Шлюб розривається незалежно від наявності між подружжям майнового спору.

Тобто якщо у вас немає дітей та ви обидва маєте бажання припинити шлюб, ви можете подати заяву до органу державної реєстрації актів цивільного стану, і через місяць вам видадуть свідоцтво про розлучення. Якщо ви маєте дітей або один із подружжя не бажає йти до органу державної реєстрації актів цивільного стану, то шлюб припиняється в судовому порядку.

Подружжя, яке має дітей, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим договором про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей. Договір між подружжям про розмір аліментів на дитину має бути нотаріально посвідчений. У разі невиконання цього договору аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання заяви. До закінчення цього строку дружина та чоловік мають право відкликати заяву про розірвання шлюбу.

Ця норма закону є недієвою, бо занадто складна та потребує більших фінансових витрат на нотаріальне посвідчення договору. Крім того, коли колишнє подружжя в процесі розлучення готове повбивати один одного, про який договір можна говорити. Тим паче є більш прості та дієві способи розлучення.

Позов про розірвання шлюбу може бути пред’явлений одним із подружжя. Позов про розірвання шлюбу не може бути пред’явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки кримінального правопорушення щодо другого з подружжя або дитини. Чоловік, дружина мають право пред’явити позов про розірвання шлюбу протягом вагітності дружини, якщо батьківство зачатої дитини визнане іншою особою. Суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Після розірвання шлюбу та одержання свідоцтва про розірвання шлюбу або рішення суду, яке набрало чинності, особа має право на повторний шлюб.

У разі розлучення я раджу вам не об’єднувати в позовних вимогах питання розлучення, стягнення аліментів та розподілу майна, а подавати різні позови. Це більш дієво, тому що справи про розірвання шлюбу та аліменти проходять скоріше, аніж розділення майна. Якщо ви об’єднаєте всі ці вимоги в одній позовній заяві, ви не розлучитесь, доки не розглянете усі питання позову, а це може затягнутися надовго.

Тобто вам необхідно першим подати позов про розірвання шлюбу, отримати рішення, а потім подавати наступні позовні заяви – про розділ майна та аліменти. Не забувайте головну річ: якщо ви прогнозуєте складний процес розділення майна та стягнення аліментів, вам необхідно порадитися з адвокатом та правильно зазначити причини розлучення – їх буде зазначено в рішенні суду, а це може бути використано вами в наступних судових процесах.

Ми з вами розглянули підстави та процедури розірвання шлюбу, а тепер перейдемо до більш важливої частини – розділення майна.

Майно подружжя поділяється на два види: особиста власність дружини, чоловіка та спільна сумісна власність дружини, чоловіка.

До особистої власності дружини, чоловіка належить майно, набуте нею/ним до шлюбу; майно, набуте нею/ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею/ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй/йому особисто; житло, набуте нею/ним за час шлюбу внаслідок його приватизації; земельна ділянка, набута нею/ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її/його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної та комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації.

До особистої власності дружини та чоловіка також належать речі індивідуального користування, у тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя, премії, нагороди, які вона/він одержали за особисті заслуги. Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню.

Особистою власністю дружини, чоловіка є кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй/йому моральної шкоди. Особистою власністю дружини, чоловіка є страхові суми, одержані нею/ним за обов’язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них. Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею/ним за час їхнього окремого проживання у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Якщо в придбання майна вкладені, крім спільних коштів, і кошти, що належали одному з подружжя, то частка в цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

Сумісною власністю подружжя є майно, набуте подружжям за час шлюбу, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Об’єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім’ї, то гроші, інше майно, у тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно в разі спору може бути визнане за рішенням суду об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, що належить другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід, дивіденди), одержаний від цього майна, у разі спору за рішенням суду може бути визнаний об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Режим майна (приватна власність одного із подружжя або спільна сумісна власність подружжя) є постійним предметом розгляду в справах тотожних з розлученням – розділенням майна. Я раджу вам постійно слідкувати за правовим статусом майна, яке ви купуєте під час шлюбу.

У разі придбання нерухомого майна раджу вам укладати договір купівлі-продажу і в договорі розподіляти ваші частки порівну, тобто покупцями зазначати відразу вас обох з частками по 1/2 кожному і договором робити це майно спільним частковим, де в кожного вже визначена його частка в спільній власності. У цьому випадку під час розлучення у вас не виникати спору щодо розподілу майна, а головне в недобросовісного подружжя не будуть виникати протиправні бажання привласнити все майно собі. З автомобілем ситуація складніша.

Крім того, ви повинні бути обізнані в документах на все майно, що у вас є. Ви повинні знати, де і які документи ви маєте, мати копії документів.

Якщо підозрюєте, що наближується розлучення, ви не повинні втратити документи, оскільки це значно ускладнить судовий процес. Необхідно мати хоча б їх копії.

Не потрібно, купуючи нерухоме майно, укладати договір дарування. Оформлюючи договір дарування, ви «віддаєте» це майно вашому чоловіку в приватну власність. У разі розділення майна ви не зможете його розділити. І пам’ятайте, майно, отримане в спадок, також є приватною власністю того, хто його отримав у спадщину.

Для заможних подружжів акцентую увагу на необхідності бути обізнаним у бізнесі чоловіка, бо право на частку в ньому (корпоративних прав) ви теж маєте (хоча судова практика з цього приводу часто змінюється), і цього чоловіки дуже бояться, бо це суттєвий засіб впливу на чоловіка.

Чоловіки більш прагматичні та хитрі в цьому питанні, ніж жінки. Вони до моменту оголошення про те, що мають намір розлучитися, все майно «ховають», і жінки дуже часто залишають ні з чим.

Висловлюсь стисло для жінок, чоловіки яких мають свої підприємства, заводи, пароплави… Ось на що ви маєте право:

  1. Цінні папери, згідно зі ст. 177 Цивільного кодексу України, є річчю. Тому акції можуть бути об’єктом права спільної сумісної власності та предметом поділу між подружжям, якщо, звичайно, вони були придбані в шлюбі, за спільні кошти подружжя.

  1. Щодо корпоративних прав у товаристві з обмеженою відповідальністю Верховний Суд у своїй постанові пленуму «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.11.2007 р. роз’яснив судам, що, виходячи зі змісту частини 2, 3 ст. 61 Сімейного кодексу України, якщо вклад до статутного фонду господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім’ї, той з подружжя, хто не є учасником товариства, має право на розділ отриманих доходів. Крім того, у разі використання одним з подружжя спільних коштів усупереч ст. 65 Сімейного кодексу України другий з подружжя має право на компенсацію вартості його частки – і цим другим є ви.

  1. Щодо приватних підприємств Верховний Суд України надав роз’яснення, що відповідно до положень ст. 57, 61 Сімейного кодексу України, ст. 52 Цивільного кодексу України, майно приватного підприємства чи фізичної особи – підприємця не є об’єктом спільної сумісної власності подружжя. Інше подружжя має право тільки на частку одержаних доходів від цієї діяльності. Згодом Конституційний Суд України дійшов висновку, що статутний капітал і майно приватного підприємства є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. До такого висновку Конституційний Суд дійшов, спираючись на те, що, згідно зі ст. 191 Цивільного кодексу України, підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності; до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, обладнання, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом; підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю, підприємство або його частина можуть бути об’єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших угод.

Тобто зі змісту цієї статті випливає, що щодо підприємства як єдиного майнового комплексу або його частини можуть виникати цивільні права та обов’язки. Тому, на думку Конституційного Суду України, приватне підприємство (або його частина), засноване одним із подружжя, – це окремий об’єкт права спільної сумісної власності подружжя, до якого входять всі види майна, у тому числі внесок до статутного капіталу та майно, виділене з їх спільної сумісної власності.

Тепер ви знаєте, на що можете претендувати, і ваші чоловіки нехай тремтять від страху!)))

Йдемо далі.

Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпорядження майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою. Дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина та чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу всього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.

У разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними. Під час вирішення спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім’ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Шлюборозлучний процес часто включає в себе розділення майна. Грань між спільною сумісною власністю подружжя та приватною власністю одного з подружжя дуже тонка, а судова практика в цьому питанні в цілому неоднозначна та постійно змінюється.

Нещодавнє рішення Верховного Суду України (кінець 2015 року) відходить від презумпції рівності часток подружжя в спільному майні, придбаному за час шлюбу.

Верховний Суд України зазначає, що під час розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини:

— час придбання майна;

— кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання);

— мету придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус спільної власності подружжя.

При цьому суд підкреслює, що тільки якщо придбання майна відповідало цим критеріям, то таке майно може бути визнано спільно нажитим і підлягатиме розподілу між подружжям.

Осі чому я вам кажу про обізнаність у документах та необхідність відслідковувати, яким чином оформлюється придбане майно.

Якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. Ця вимога закону стосується й цивільних шлюбів. З одного боку, все більш менш зрозуміло. Проживаємо разом – все, що купуємо, є спільним майном. Але це не так просто!

Щоб розділити майно, яке придбане вами за час цивільного шлюбу, треба звернутися з відповідним позовом до суду. Довести в суді (надати докази), що весь цей час ви проживали разом однією родиною, та надати суду докази, що майно придбано за спільні кошти. Надати такі доказі можуть не всі.

Тому я знову кажу, що перебування тривалий час у цивільному шлюбі ризиковане! Я не розглядаю з вами більш складні питання майнового характеру, бо не бачу жодного сенсу, це потрібно робити в індивідуальному порядку. Моєю метою є надати базові знання щодо правового статусу вашого майна, яких буде достатньо, щоб не зробити помилок в майбутньому та бути захищеним. Якщо у вас виникають питання щодо вашого майна, ви повинні в обов’язковому порядку звернутися до адвоката. Тепер дуже коротко розповім про аліменти. Це теж важливий момент, бо його треба правильно розуміти.

Батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За такою домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Під час визначення розміру аліментів суд враховує стан здоров’я та матеріальне становище дитини; стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина та інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов’язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати прав дитини. Договір укладається в письмовій формі та нотаріально посвідчується. У разі невиконання одним із батьків свого обов’язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що вживав заходів щодо одержання аліментів, але не зміг їх одержати у зв’язку з ухиленням колишнього чоловіка, дружини від сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час (не більш як за три роки).

У разі виникнення заборгованості з провини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Запам’ятайте: аліменти стягуються в частках від доходу чоловіка або в твердій сумі до досягнення дитиною повноліття, чоловік незалежно від сплати аліментів повинен брати участь у додаткових витратах, ви з чоловіком маєте право укласти договір про сплату аліментів (який посвідчується нотаріально), за наявності заборгованості зі сплати аліментів ви маєте право подати позов до суду та стягнути з чоловіка неустойку в розмірі 1%. Це все є базовими правилами аліментів.

Глава VI

Тепер, як і завжди, я хочу надати інформацію зі стародавніх текстів щодо розлучення, а також розглянути думку психологів сьогодення.

Маючи бажання виправити проблеми у своїй сім’ї або в особистому житті, ми намагаємося вирішити конфліктні питання. Часто виходить так, що ми вирішуємо не причину конфлікту, а його наслідки. Потім знову конфлікт і та сама ситуація…

Я вважаю, що надана інформація з шастр може допомогти не тільки знайти та виправити причини наших проблем, а головне, допомогти з’ясувати їхню природу. Заглибившись у природу наших стосунків, ми можемо раз і назавжди їх виправити і більше до цього не повертатися.

Вирвавшись з кола проблем, ми отримаємо якісно нові стосунки. Маємо можливість насолоджуватися дійсно щасливим сімейним життям, яке природним чином передасться нашим дітям та наступним поколінням.

Таким чином ми робимо вклад у суспільство в цілому. Крок за кроком перемагаємо невігластво, і що найголовніше, робимо це якісним природній способом – майже ідеально! У таких стосунках питання про розлучення навіть і не постане.

Ваше можливе обурення виникає тому, що ми живемо в час деградації, коли «блискуче дзеркальце» дорожче за моральні принципи суспільства та наш духовний розвиток.

Ми вчимося тільки заради майбутнього примарного заробітку, який нам потрібен не для того, щоб підтримувати своє нормальне існування та розумно використовувати свої кошти. Він потрібен нам для насолоди своїх почуттів: шикарні авто, великі будинки, дорога одежа, дорога їжа і цей список нескінченний…

Ми не розуміємо, що потрібно витрачати на роботу стільки часу, скільки необхідно, щоб мати все найнеобхідніше для життя.

Ми щасливі, що маємо бізнес, який насправді має нас.

Ми не замислюємося над тим, з яким «багажем» нам доведеться вмирати.

Ми не розуміємо, що життя, витрачене на придбання майна та чуттєві насолоди, – безглуздя!

Голими прийшли – голими йдемо. Будинки та гроші залишаться тут, і те, що ми заробляли протягом усього життя (на що витратили все своє життя), буде розтрачено вмить нерозумними нащадками, які також хочуть насолоджуватися. А ще гірше, майно та гроші, які ми встигли заробити, дуже «ріжуть око» шахраям. Усе життя ми змушені захищати своє майно.

Потім важливим буде інше – чи зробив ти щось для людей, суспільства, близьких, тварин та Бога, чи розвивався духовно. Ні? Ну, тоді вибач, доведеться виправити помилки та все почати заново. Стільки разів, скільки буде потрібно, щоб зрозуміти, що є дійсним призначенням у цьому світі.

Коли ми в спілкуванні з людиною чуємо слово «Бог», ми зразу сприймаємо цю людину як пришелепкувату або сектанта нерозумного. Але коли нам дуже погано, ми шепочемо до Бога свої молитви та прохання, а потім знову забуваємо про нього. Ну, все тільки для себе… Ми поглинуті ілюзією матеріального життя.

Почнімо…

Раніше такого поняття, як розлучення, не існувало. Жінка, яка кинула свого чоловіка, була ізгоєм у суспільстві. З такою жінкою ніколи не одружувалися, це було заборонено. Усякий, хто бажає строго слідувати брахманічним (духовним) принципам, незалежно від своєї статі, не повинен більше спілкуватися з цією жінкою.

Згідно з ведичною культурою, жінка, яка кинула свого чоловіка, є недоторканною. Так, звучить не дуже, але не робіть поспішних висновків.

Шріла Прабгупада, про якого я вже згадував, роз’яснюючи тексти шастр, казав, що тільки шудри (нижча каста) розлучаються й одружуються знову. Якби чоловіки, які розуміють природу стосунків та мають духовні знання, діяли відповідно до цих настанов (не спілкувалися б з такими жінками та не брали їх в дружини), то жінки не кидали б так легко своїх чоловіків.

У сучасному світі жінки бачать, що багато чоловіків одружуються з розлученими. Жінка не боїться покинути чоловіка, оскільки впевнена, що може знайти собі іншого.

До цього слід додати, що в нашу епоху повальної деградації чоловіки з тією ж частотою кидають своїх жінок, чим руйнують основні стовпи (захист жінок, дітей, корів, як джерело унікального продукту молока, літніх людей та брахманів (священиків). Так крок за кроком йде поширення деградації. Для всіх біле стає чорним, а потім про біле забувають.

Тільки-но жінка чимось незадоволена, відразу починає думати: «Чому я повинна далі терпіти дурість свого чоловіка? Навколо так багато інших, я завжди можу знову вийти заміж!»

Потрібно дотримуватися ведичної системи. Від неї залежить мир у всьому людському суспільстві, бо іншої системи не існує.

Якщо жінки будуть непокірними, розвалиться більшість шлюбів. Коли руйнується сім’я, то страждають діти! Безліч таких дітей отримують глибоку психологічну травму, а потім вони стають частиною суспільства зі своїм баченням життя, шлюбу, сім’ї та віри.

Ви помічали, як зараз діти поводяться в громадських місцях?! Вони постійно кричать, бігають, збиваючи всіх на своєму шляху, вони не поважають старших, вони влаштовують істерики, якщо їм щось не подобається. І все, що ви почуєте у відповідь на запитання, чого дитина так поводиться: «Зараз усі діти такі»!

Інколи навіть ви почуєте захват батьків щодо того, які енергійні їхні діти. Вони роблять для них все, що треба й не треба, виконують будь-які забаганки. Ви потім поясніть такій дитині, коли вона виросте, що не все дозволено. Не поясните. Вони не зрозуміють, чому все життя можна було, а зараз – ні!

Ми перестали розуміти, що це деградація. Дитина не повинна так себе поводити. Якщо вона така, то на це є причина. Не всі діти такі, але, на жаль, переважна більшість. Боюся уявити, ким така дитина виросте, що доведеться їй пережити?!

Треба сказати й на захист дітей, якостям яких можна тільки заздрити. Я зустрічав дітей, знання яких вражають якістю та обсягом. Моєму племіннику 18 років, і я вважаю його доволі розумною людиною для свого віку. Йому дійсно не вистачає життєвого досвіду, але це справа часу. Усе в його руках.

Я також помітив, що серед цих обдарованих дітей є ті, у яких дуже якісний ум, але доволі слабкий розум. Важливо усвідомлювати, що це два різні поняття! Якщо перше відповідає суто за пізнавальні та аналітичні властивості, то друге включає ще й духовну складову. Це як знати, що два на два – чотири, і розуміти, чому саме два на два – чотири!

Дані статистики свідчать, що переважна більшість дітей з розбитих сімей погано вчаться в школі, з великими труднощами соціально адаптуються, а дівчаткам з розлучених сімей простіше втратити почуття власної гідності. Будучи про себе невисокої думки, вони мало цінують власне життя й більш схильні вести життя «повії». Або ж дівчата виростають дуже вже незалежними і тому самі не стають хорошими дружинами, а значить, у їхніх шлюбах буде ще більше проблем.

Хлопчики без батьків не так успішно навчаються в школі і, подорослішавши, вони змушені займатися важкою малооплачуваною працею, а багато хто просто погано закінчує. Часто діти з неповних сімей стають на якийсь час свого роду небажаними.

Я знайшов вельми цікаве інтерв’ю Шріли Прабгупади, яке він давав Йогешварі в 1974 році у Римі, ось уривок з нього:

Йогешвара: Людям було б цікаво дізнатися про вашу позицію щодо розлучення. Тут, у Римі, якраз ухвалили закон про розлучення.

Прабгупада: Це також анімалізм. Це подібно до того, як пес займається сексом з сукою, потім з другою, третьою, четвертою. Так роблять і люди. Отже, ось вам сучасне людське рішення проблем в сім’ї. Люди – ті самі тварини як не крути! Вони голі тварини і все! Розлучення людей – відображення поведінки тварин. Пес парується з однією сукою, потім з другою, третьою, четвертою, п’ятою. Це анімалізм і більш нічого.

Позиція Шріли Прабгупади щодо цього питання зрозуміла та серйозна. Він каже, що розлучення, як і так званий повторний шлюб, є анімалізмом. Розлучення подібно до того, як собаки весь час змінюють статевих партнерів. Така поведінка йде врозріз з усіма релігійними настановами. Це призводить до деградації як індивідуумів, так і суспільства в цілому. Це не той шлях, йдучи яким, можна створити мирну та щасливу сім’ю.

Слід зазначити ще один важливий момент. Часто люди вірять, що можна дотримуватися західного стилю життя, просто включивши в нього Бога та прийнятні для них моральні підвалини суспільства, точніше комфортні.

Вони стверджують, що хоча ведичні ідеали чудові, проте абсолютно неприйнятні на Заході. Вважають, що немає нічого поганого в тому, що наші діти різної статі зустрічаються й вільно спілкуються один з одним, оскільки на Заході ведична система просто не спрацьовує.

Такий вигаданий підхід не знаходить підтвердження в навчанні Шріли Прабгупади та в житті. Саме життя тому є доказ.

Одного разу вірний поскаржився, що деякі положення неприйнятні для людей Заходу, на що Шріла Прабхупада відповів: «Тому ми повинні відкинути західний спосіб життя або змиритися з проблемами та нашою деградацією».

На мою думку, слова Шріли Прабгупади треба правильно розуміти. Він не каже, що Захід – це погано, він має на увазі, що деякі принципи західного життя неприйнятні.

Я вважаю, що в кожної культури є хороші сторони: Захід – свобода слова та думки; Європа – дотримання правил; Схід – релігійність. Взявши найкраще, ми можемо отримати все, що нам потрібно, але це моя суб’єктивна думка. Ви можете мати свій погляд і маєте на це право, а життя дасть нам свою відповідь. Ми просто намагаємося полегшити своє життя.

У коментарі до «Бгаґават-Ґіти» (16.7) Шріла Прабгупада зазначає: «Насправді жінок слід опікати на кожній стадії їхнього життя. У дитинстві жінка повинна перебувати під захистом батька, у молодості – чоловіка, а в старості – своїх дорослих синів. Така правильна поведінка людей у суспільстві відповідно до «Ману-самхіти». Однак сучасна освіта штучно створила уявлення про жінку як про незалежну істоту, і тому зараз шлюб в людському суспільстві – практично лише фантазія. Також і звичаї жінок зараз не на дуже високому рівні. Таким чином, «демони» не визнають будь-яких розпоряджень, корисних для суспільства, а оскільки вони не керуються досвідом великих мудреців і не дотримуються викладених ними принципів, їхнє суспільство перебуває в жалюгідному становищі».

Шріла Прабгупада ставить знак рівності між цнотливістю й покірністю жінки та опікою та захистом жінок чоловіками. Він не ставить жінку на нижчий рівень. Він показує ідеальну формулу щасливого сімейного життя та суспільства на підставі знань шастр. Ми повинні прийняти досвід і соціальні приписи, залишені великими мудрецями. Мудрець присвячує своє життя здобуттю мудрості та передачі її наступним поколінням. Жінки повинні залишатися цнотливими та слухняними своїм чоловікам, а чоловіки – відповідальними перед жінками. Тоді в людському суспільстві запанує мир.

На жаль, сьогодні ідеї фемінізму глибоко засіли в серцях жінок. Вони вимагають рівності. Але рівність дуже дивна, як на мене. Жінки на рівні з чоловіками хочуть керувати процесами, але не хочуть на рівні з чоловіками кидати лопатою та носити важкі лантухи. Така собі комфортна рівність. Головне, справедлива!

До речі, якось мені потрапили до рук шастри, у яких була інформація про фемінізм (а цим шастрам тисячі років!). У них було зазначено, що демонічні особи, метою яких є позбавлення людей духовності через знищення основних духовних стовпів (діти, жінки, літні люди) принесли жінкам фемінізм. Ідея була в тому, що через ідею фемінізму природним шляхом чоловіки не приймуть дружин з проявами чоловічого характеру та будуть розлучатися з ними, та й взагалі не будуть з такими жінками створювати сім’ї. У результаті жінки вийдуть з-під захисту чоловіків. Ті ж, хто буде одружуватися з феміністично налаштованими жінками, будуть зі слабкими чоловічими рисами та не в змозі захищати жінок, ухвалювати чоловічі рішення та виконувати свої обов’язки, бо за них все будуть вирішувати дружини. Таким чином зруйнуються сім’ї, а за ланцюговою реакцією й духовність всіх людей.

Класна стратегія, не треба нічого робити – люди самі все зроблять. Треба тільки трохи зачекати.

До речі, і над чоловіками дуже якісно «працюють». Тому ми маємо безвідповідальних чоловіків.

У своїй практиці я часто зустрічав жінок з проявами фемінізму. В основному це були розлучені жінки, які зіткнулися з безвідповідальними чоловіками і знайшли «притулок» у фемінізмі. І я можу їх зрозуміти! У таких жінок це тимчасово, доки вони не зустрінуть чоловіка, від якого знову заб’ється серце.

Лекція «Шрімад-Бгаґават», вересень 1969 року:

«… Досі в Індії консервативні сім’ї дотримуються системи, за якою вдові не можна було б вийти заміж. В Індії немає шлюбних вдів. Це заборонено святими особистостями. Чому вдовам заборонено виходити заміж? Суть такої заборони в такому…

Як правило, у всіх країнах жіноче населення за чисельністю перевищує чоловіче. Отже, раз жінка стала вдовою, то вона вже одного разу була заміжня. Якщо вона знову вийде заміж, то інша дівчина, яка ніколи не була в шлюбі, не отримає такої можливості! Тому, відповідно до шастр, шлюб вдови заборонений. А чоловікові дозволено, якщо він матеріально в змозі зробити це, одружитися більш ніж з однією жінкою. Це не означає просто одружуватися з жінками. Мати кілька дружин не означає чуттєву насолоду! Дружину слід утримувати з великою повагою! У неї повинен бути хороший будинок, хороші прикраси, хороша їжа, хороші слуги! В іншому випадку чоловік не має права одружуватися!»

Шріла Прабгупада стверджує, що якщо жінка, яка вже була заміжня, виходить заміж знову, то цим вона відбирає в інших дівчат шанс знайти собі чоловіка. І інше, чоловікові слід одружитися лише з незайманою. Йому не слід вважати придатною для шлюбу жінку, яка вже була заміжня.

Тут необхідно згадати про один момент. Шріла Прабгупада зробив виняток лише в тому випадку, коли розлучена жінка займається духовною практикою та служінням Богу. Коли жінка стає відданою й отримує посвяту в оспівування, то для неї настає нове життя! Тому Прабгупада робить тут певну поступку. Навіть якщо жінка, можливо, вже була заміжня або спілкувалася з іншими чоловіками, коли вона стає відданою, все, що було до цього, вважається її минулим життям. Тепер її потрібно навчити цнотливості, і вона може вийти заміж за відданого, який візьме її в дружини. Однак за будь-яких інших обставин повторне заміжжя неприйнятне.

Тобто якщо жінка вирішує присвятити своє життя Богу й вирватися з кайданів матеріального життя та проблем, які його супроводжують, вона діє відповідно до настанов шастр, а отже, залишає свій минулий спосіб життя. Це ж стосується і чоловіків.

Взагалі шастри кажуть, якщо людина вирішила присвятити своє життя служінню Богу та стати на якісно інший шлях життя під настановою духовного вчителя, то Бог пом’якшує її карму та допомагає виправитися в усіх аспектах життя!

«Шрімад-Бгаґават» (7.11.28). Коментар:

«Жінка має відмінні обов’язки від чоловік, все ж цнотлива жінка не повинна служити пропащому чоловікові. Їй необхідно залишити такого чоловіка. Залишити свого чоловіка не означає, однак, що дружина повинна вийти заміж знову і так залучатися до «проституції». Якщо цнотливій жінці випало вийти заміж за пропащого чоловіка, вона повинна жити окремо від нього.

Подібним чином чоловік може ізолювати себе від жінки, що не є цнотливою відповідно до описів шастр. Висновок такий, що чоловік повинен бути чистим вайшнавом, а жінка повинна бути цнотливою дружиною з усіма ознаками, описаними у зв’язку з цим.Так кожен з них буде щасливий і зробить духовний прогрес в усвідомленні Господа».

Тобто якщо чоловік цнотливої жінки веде аморальний спосіб життя, то вона може залишити цього чоловіка. Тут Шріла Прабгупада зазначає, що повторне заміжжя жінки прирівнюється до потурання проституції. Це вирок шастр! Відданому, чия сім’я опинилася в подібній ситуації, прикро чути це. Це ведичний закон.

Слід вчити цього та проповідувати досить часто, щоб майбутні покоління знали, що повторне заміжжя заборонено у ведичному суспільстві. У такому суспільстві немає деградації особистості, неповаги та злиднів. Кожен виконує відведену йому роль на благо інших. Тут не думають про себе. Тут думаю про решту людей. Коли кожен думає про іншого, за принципом доміно кожна людина оточена увагою та турботою. Тому немає злочинів, війн, розлучень.

Якщо ми приховуємо ці важливі аспекти нашого життя, яким чином це допоможе нам або майбутнім поколінням? Врешті-решт їм корисно знати про це та вчитися цього. Ми не можемо проповідувати тільки те, що нам подобається чути, що виправдовує наш спосіб життя, ігнорувати та відкидати ту частину Писання, яка викриває гріховні вчинки, що здійснюються нами (як спільнотою).

Нині в нашому суспільстві дуже багато повторних шлюбів. Чоловік кидає свою першу дружину й одружується знову з дружиною іншого. Ніхто не хоче говорити, що це неправильно. Ніхто не бажає чути, що спільне життя з дружиною іншого чоловіка прирівнює цю жінку до повії. Ніхто не хоче слухати, що його мати чи мачуха живе як повія. Жоден чоловік не хоче, щоб інші вважали його нинішню дружину проституткою.

7 липня 1975 року в Балтіморі Шріла Прабгупада розмовляв з відданими та запитав у них, коли вперше з’явилося поняття розлучення. Прадьюмна відповів йому, що розлучення було введено Генріхом VIII, королем Англії:

Католицька церква не дозволяла розлучення та багатоженство. Генріх дуже швидко розчаровувався у своїй дружині, і оскільки він не міг розлучитися або взяти собі в дружини ще одну жінку, він робив те, що робив би на його місці будь-який повністю деградований і аморальний розбещений демон – наказував відрубувати голови обридлим дружинам. Ось таким шляхом він міг «на законних підставах» одружитися з іншою жінкою. Після того як король відрубав голову другій своїй дружині, католицьке священство відлучило його від церкви. Однак Генріх помстився своїм ворогам, заснувавши власну церкву – англіканську. Єдиною метою створення нової церкви було дозволити розлучення. Однак це йде врозріз з церковними нормами.

Подякуймо Генріху за його вклад і надану можливість розлучатися.

У березні я був у Стамбулі, і місцевий мешканець розповів мені про їхні звичаї. У невеликих селах, де живуть за мусульманськими законами, розлучення заборонені і чоловіки, які хочуть розлучитися з жінками, їх просто вбивають. Ось вам і життя! Все це існує поряд з демократичною та рівноправною Туреччиною, де молодь має можливість самовиражатися та є доволі прогресивною.

Тепер я вам пропоную заслухати думку сьогодення. Щоб ми могли порівняти знання з шастр та нинішні підходи до визначення причин розлучень. Стаття “Поховані заживо у шлюбі” (автор не зазначений, джерело hpps://dictat.net)

Витяг зі статті (dictat.net):

…………………………………………………………

Найбільш несексуальна у світі істота – це погрузла в сімейній рутині людина. Фігура її розпливається, розум притупляється, а природні інстинкти піддаються найжорстокішій кастрації. За допомогою ревнощів вона надійно посаджена на ланцюг. Але вона не знає, які наслідки чекають на неї попереду!

Я хочу поговорити про ту помилку, яку здійснює дуже багато сімей. Про прагнення одомашнювати один одного. Можливо, ви не погодитеся з моїми аргументами. Але я прошу вас хоча б вислухати їх.

Я прекрасно розумію, що, коли ти зустрічаєш людину, з якою хочеш провести все життя, твій перший порив – її одомашнювати. Зробити затишним, м’яким, плюшевим і передбачуваним. Тільки своїм. А все, що будить у ньому кураж і дикі інстинкти, заборонити. Обмежити. Витравити хлоркою.

У всіх пар це починається однаково. Наприклад, тебе шалено приваблює цей гарячий жеребець. Ох, як б’ється серце, коли він підійшов! Ох, які метелики в животі!

Але ось він твій. Штампи поставлено, на весіллі відтанцювали гості. У вас сім’я. І ти вже поспішаєш його переробити, перекувати під себе…

Це нормально, це інстинкт власника!

Потім: «Коли ти подорослішаєш? Ти нікуди не підеш! Вибирай, або спілкування з нею, або я! Яка рибалка! У тебе дитина! Які стрибки з парашутом? Ти залишиш мене вдовою! Іди попрацюй краще!»

Ти намагаєшся накинути на жеребця вуздечку. Раптом втече? Раптом залишить?

Спочатку ці старання не тягнуть за собою істотних змін. Але поступово, під вагою почуття обов’язку та численних старань дружини жеребець стає більш поступливим. Жодних барів, жодних спортзалів, танців з чужими жінками та відпочинку на природі. Замінимо їх телевізором, якою-небудь грою або нескінченною тележуйкою. У руці з’являється баночка пива, а потім дві й три.

Іноді ще хочеться щось зробити, кинутися в ліс з друзями, посидіти в барі. Підморгнути дамі за столиком навпроти… Але з роками це бажання зникає, згасає.

Статевий інстинкт, сміливість, відвага, кураж – все це піддається дистрофії, як ніби м’язи прикутої до ліжка людини…

І ось в один прекрасний день дружина виявляє перед собою не жеребця, а ослика для орання дачі. Ослик дуже милий і керований. Він добре оре землю та зручний для перенесення ваги, але в ньому немає й сліду від колишнього жеребця.

— Я знову хочу метеликів! – просить жінка.

— Де вони?

— Де мої метелики в животі?

— Ну, скажіть мені, як я можу хотіти цього дурного ослика?!

Вона й сама розуміє, що її збуджують тільки жеребці, а не ослики. Такий закон природи. І ось та людина поруч, вона більше не може дати метеликів. Вона може тільки принести чай. І попереду довге життя без єдиного метелика, розумієте?

Життя без єдиного метелика в животі гірше від смерті!

Ви думаєте, з жінками інакше, вони господині вогнища? Ні фіга! Розгляньмо цю ситуацію докладніше.

Припустимо, він побачив граціозну лань і закохався в неї. Якою зухвалою була її міні-спідниця. Якими стрункими та повними життя були її ноги. Яким грайливим і вогняним був погляд. Найбільше у світі він хотів зробити її своєю. Проводжав, доглядав, домагався. А потім на знак свого господарського права викинув її міні. Чи не відпустив з подругою в кіно. Пригрозив розлученням за кокетливий погляд. Мучить підозрами, витрушує сумки.

Вона любить його й не хоче дратувати. Поступилася, змирилася. І сама не помітила, як перетворилася на сплячу красуню. Дивиться в півока серіал про східну любов, виймаючи білизну з машинки. Уявляє себе Гюррем Султан у центрі інтригуючого гарему, а з інтриг у неї давно тільки розмови в дитячому садку та під час купівлі молока.

І ось вона йде і пре молоко. І розуміє, що вона більше ніяка не лань. Звичайна мила корівка. І їй страшно. Швидше дивитися серіал. Не думати, забути.

Як дивно. Справжній секс тепер не частіше разу на місяць. І він вже не радий своїй корівці. Він йде знову полювати на лань.

В одного африканського племені є цікавий ритуал похорону. Людину кладуть у труну, але не закопують в землю, а опускають в болото. І поступово дошки згнивають, а тіло назавжди поглинає смердюча стояча рідота.

Життя зовсім без куражу та інстинктів – та сама стояча смердюча вода. Бережіть жеребця і лань один в одному. Не дозволяйте їм вмирати. Не вбивайте здорові інстинкти зовсім. Навіть якщо ревнуєте, навіть якщо страшно, відпускайте чоловіка від себе, не намагайтеся різати за легкий флірт і хвацькі вчинки. Іноді поступатися своїми інтересами заради них.

А то смердюче болото зімкне над вами свої стоячі води.

………………………………………………………..

Ось так! На мій погляд, цікава думка автора, яка побудована на підтриманні чуттєвих насолод. Що краще, вирішувати вам, мої любі жінки.

Якось мені трапилася ще одна цікава думка автора-чоловіка Слави Котова: «Причини жіночої самотності на думку чоловіків» джерело (kyky.org). На мій погляд вона показує чоловічий хід думок. Я вирішив її вам показати, щоб ви могли бачити всі аспекти мислення як жінок, так і чоловіків. Ця думка є жорсткою та суб’єктивною, але так мислить багато чоловіків, і думаю вам потрібно знати це. З основними тезами хочу вас познайомити:

Витяг зі статі Слави Котова (kyky.org)

………………………………………………………..

Ви самотні, тому що страждаєте.

Таких дівчат спостерігаєш довкола дуже багато. Сутуляться, брови насуплені, сумку під пахвою притиснуть і йдуть, як засуджені на страту. Навіть спілкуватися не треба, щоб побачити на обличчях, сумних і безнадійних, розмазану, як туш під дощем, печаль. Якби ви так дупу напружували, як м’язи обличчя, могли хоча б похизуватися ідеальної п’ятою точкою, що для чоловіка завжди актуально. Але ні, напруга на обличчі всі двісті двадцять, і потім ви дивуєтесь, чому ми з вами не знайомимося. Навіть найсимпатичніші дівчата стають подібні на печені яблука.

У більшості випадків весь цей напряг на фейсі чергова надумана скорбота: або ніготь зламався, або подруга заміж вийшла, а ти все ніяк, або просто астропрогноз невдалий. Дівчатам, які страждають, дуже хочеться чистих відносин, щоб її брали справжню (останнє підкреслити). Щоб її хотіли без гри, легку й повітряну. І невтямки, що в житті й так лайна вистачає і, якщо не навчишся бачити світлі моменти, так і залишишся сидіти одна за своєю похмурою стіною.

Є чоловіки, які намагаються розбити цю стіну і навіть знайти в дівчині безліч позитивних якостей. Але все одно вони будуть стикатися з цим небажанням нести світло – ну, немає всередині позитивного заряду, коли людина підсвічується позитивною енергією і душевністю. А кожен раз докладати зусилля, щоб з похмурої зробити білосніжну хмарку, – досить складно для чоловіка. У нас завдання в житті є і складніші – забезпечувати та виживати, а не боротися з черговими заморочками.

Ви самотні, тому що занадто багато вимагаєте.

Чоловіки почуваються як авто на тест-драйві, знайомлячись з вами. Буває, спілкуєшся з жінкою й виникає відчуття, що вона зараз на стіл викладе список запитів, що ти їй повинен і чому. Лише тому, що вона хороша собою й у неї довгі ноги? Саме тому мужики стали такими розбірливими, і нас вже не так розбурхують ваші стрункі тіла й груди четвертого розміру.

Западаючи на вашу зовнішність, ми, тим не менш, не хочемо бути піддослідними мишами, яких перевіряють на ступінь виживання в суворому світі. Щоб і BMW, і квартира своя, і кубики преса. Побачення перетворюється на співбесіду, де дівчина подібно кадровику тестує тебе на предмет того, чи зможеш ти забезпечити її світле майбутнє. Найцікавіше, якщо раніше цим грішили дами від тридцяти, то зараз і двадцятирічні ходять з видимим оскалом. Одна суцільна меркантильність.

Стає смішно, що дівчина апріорі вважає себе небесним даром, у який потрібно безмірно вкладати й вкладати. Ніби не з жінкою спілкуєшся, а з банком, який нескінченно підвищує ставки на кредити. Виникає резонне питання: за таких завищених вимог, що дасте нам ви, милі дами? Чи здатні ви залишатися відданими навіть у найважчі часи або за найменшого натяку на чорну смугу втечете до того, хто успішніший?

Ви самотні, тому що пристрасно хочете заміж.

Через годину спілкування у ваших очах видно, як ви вже переставляєте меблі в моїй квартирі та каструльками на кухні торохтите. І що в одну мить коротка червона сукня зміниться на плюшевий халат, підбори – на капці, я буду гордо зватися чоловіком, і мені будуть чуба милити за недостатні зусилля. Надмірне планування майбутнього навіває не те щоб тугу, а навіть страх. Жінки всіма силами намагаються зрівняти своє буття, зробити його стовідсотково закономірним, і щоб не гірше, ніж у подруг.

Ти ще не з’ясував, чи подобаються вам одні й ті самі книги й фільми, як усвідомлюєш, що дамі це неважливо. Її генеральний план – надягти обручку на підмізинний палець і швидше зачереватіти, щоб вже точно нікуди не подівся. І потім ви дивуєтесь, чому ваші знайомі чоловіки часто одружуються на простачках, з ваших слів. Та тому, що довгі ноги не показник щастя. Так, нам приємно думати, як вони розсуваються, але бути хочеться з тією, з якою легко, трохи непередбачувано, з тією, яка не будує планів на найближчу п’ятирічку, а просто насолоджується процесом. І вона віддасть перевагу покататися на сноуборді зі мною, а не валятися в солярії. І плювати їй, збираєшся ти робити пропозицію чи ні – життя занадто коротке, щоб намагатися все точно планувати.

Ви самотні, тому що все ускладнюєте.

Жахливі жінки, які нескінченно копаються в собі та інших. Ні, акуратна складність і глибина нам подобається, але не постійний загін, коли в найменший шторм потрібно бігти до психолога, гомеопата, астролога, ворожки, подруги. Не подзвонив в обідню перерву – значить не любиш. Не привітав з Днем святого Валентина – трагедія на весь тиждень. Згущення атмосфери з будь-якого приводу. Замість того, щоб займатися корисною або улюбленою справою, ви ниєте, плачете, думаєте, намагаєтеся розібратися в собі, сусіді, начальнику тощо.

Обкладаються книгами з езотерики, психології, постами з жіночих журналів, починають залучати нас у ці містичні дії, виносячи нам мозок невпинним монологом. У цьому всьому повністю відсутнє вміння радіти, бажання насолоджуватися життям. Будь-який рух тут же обкладається вагою думок. І ви ж потім заявляєте всьому світу, що справжні чоловіки перевелися, натякаючи на нашу примітивність і нездатність прийняти ваш глибокий внутрішній світ. Правда в тому, що у вашому світі можна лише потонути, захлинувшись потоком психоделічних шлаків.

Ви самотні, тому що вам не подобається секс.

Тут жінки, як правило, впадають в крайності. Є ті, хто робить ставку на зовнішній вигляд, відкриваючи груди й надягаючи правильної довжини сукні, усі такі пригладжені, відпрасовані – мимоволі ведешся. На те ми й чоловіки, щоб радувати око вашими принадами. Але це має сенс лише тоді, коли і в ліжку ви так само педантичні, як в процесі догляду за собою.

Виходить же з точністю до навпаки: секс для вас перетворюється на оплату, єдиний козир приручити нас. У результаті опиняєшся в ліжку з гумовою лялькою, яка за будь-якої спроби варіативності починає боятися, чи не відваляться її накладні вії. Сама нічого запропонувати не може, апелюючи тим, що секс – це чисто чоловічий процес, а я так красиво лежу, чого тобі ще треба?

І чесне слово, черговий раз, коли намагаєшся перетворити колоду на палаюче вогнище, починаєш думати, чи воно треба. Секс – це ж не тортури, а обопільно приємне дійство, де ніхто нікому нічого не винен, все відбувається стихійно, і найголовніше, легко. Жінки дурні, якщо думають, що для нас верх насолоди – це все «всунути». Краще вже, кажу правду, помастурбувати, ніж намагатися догодити тій, яка в принципі не здатна любити секс.

Друга крайність – це вважати секс чимось буденним й обов’язковим. Бісить небажання жінок пізнавати цю сферу з тією ж пристрастю, з якою вони роблять малюнки на нігтях.

Нам не потрібні хвойди, нам взагалі плювати, скільки у вас було чоловіків. Тут і зараз і, якщо пощастить, усі майбутні роки спільного життя ми хочемо бачити, як ви нас хочете. Як готові розбурхувати наші думки, перетворювати наші фантазії на реальність під покровом ночі. Коли секс – це не безглузда оплата або «ой, ви тільки про це і думаєте», а таке сильне «хочу» з переліком розпусних дій, що наша єдина проекція в голові – це ви. І так, якщо ввечері після довгого дня нам залишиться лише час на поцілунок, все одно знання того, наскільки сильно й пристрасно ви любите нас і секс з нами, тільки підсилює нашу любов.

Тому що ми, чоловіки, так створені. Це норма, а не примітивізм і низькість почуттів, якими так часто любить дорікати нам слабка стать. Тому продовжуйте гидливо морщитися, випадково відкривши файли з еротикою, продовжуйте вважати секс гріхом або трудовою повинністю, продовжуйте вганяти себе в комплекси, боячись вмикати світло під час близькості. Тільки так ви досягнете того, чого так жахливо боїтеся, – самотності.

Ви самотні, тому що дурепи.

Дивишся підписку, усе суцільно Олени та Маші в норкових шубках з розплющеними ротами. Так, ми в цьому не розбираємося, але завдяки спілкуванню з вами почали розуміти, де «Джолі» справжня, а де фікція.

Вигнула грамотно дупу – ось і все досягнення. Від таких нудить і верне, тому що мозок розміром з горіх, а думки гойдаються, подібно до маятника, від «якої довжини наростити нігті?» до «чи не виглядає смужка від трусів з-під штанів?». Читають «Інстаграм» замість Достоєвського, постять котиків і свої божевільні селфі з качиними губками.

Є дурепи простіші, вони навіть не намагаються бути гарними, вся їхня метушня – це бути проти суспільства, тому що «не така, як усі». На ділі все від того, що некрасива! Цим і хизується! Або жиріє, як тюлень, або стає мускулистою голосною крикливою бабою, яка ненавидить усіх навколо. Особливо мужиків. До того, щоб зізнатися собі, що треба над собою працювати і перш за все качати мозок, на жаль, не доходить.

Дурість вона ж всеосяжна, починається з голови та шаленої злоби в очах, відбивається в зовнішності й у поведінці. Від тих чи інших дуреп, красивих і некрасивих, чоловіки біжать зі спринтерським розмахом. Першим же залишається тільки ненавидіти усю чоловічу стать. Щоб потім ночами заїдати це цукерками та понуро дивитися черговий «Солодкий листопад».

Ви самотні, тому що не бажаєте розвиватися.

У цьому пункті можна звинуватити один одного взаємно. Просто якщо згадати, як багато претензій у слабкої статі до чоловіків, скільки вимог до зарплати, розуму, душевності й романтики, то стане очевидним і зворотний зв’язок. Скільки жінок перестають розвивати себе, опинившись заміжньою? Це стосується і тіла, і розуму. Для багатьох межа – це материнство. І все, прощай мила дівчинка, з якою ти одружився сім років тому. Тепер ти живеш з мамою, для якої єдиний цар і божество – це дитина. Справа не тільки в надмірній увазі до дитя, а й певною мірою занедбаності тіла. Ти заробляєш, купуєш посудомийку, пароварку, мікрохвильовку й миючий пилосос – словом, робиш, все, щоб розвантажити домашній побут. Але всередині жінки щось зупиняється. Йдучи з головою в материнство, вона вбиває в собі ту королеву, у яку ти закохався колись. Починаються проблеми з вагою, стає лінь доглядати за собою, укладати волосся, голити ноги.

І ось одного разу на порозі тебе зустрічає не дівчинка в сексуальних шортиках, а дама у вельветовому костюмі з хвостиком на маківці. Та, яка завалена життям, а не закохана в нього.

Єдиним інтересом стає будинок, побут, дитина. Ти відчуваєш, як з вашого спільного існування йде повітря, залишається лише щільний вакуум безрезультатного «нічого», тупої сірості, від якої верне через відсутність в жінці навіть млявого інтересу та цікавості. І справа не в ефемерній матерії, а в простому природному русі, коли завтра хочеться трохи більше, ніж сьогодні.

Немає нічого приємнішого, ніж бачити жінку пристрасно закохану в життя, закохану в себе. Не зациклену на побутових площинах, а таку, що пізнає різні сфери, нехай по краплині. Найсумніше у всьому цьому – ви розучилися бути веселими. Якою б часом не була банальна і складна наша дорога, реально хочеться бачити поруч із собою людину, яка вміє сміятися над жартами та милою дурницею. Жінка, здатна веселитися, набагато сексуальніша, ніж та, що намагається бути сексуальною за допомогою тюнінгу. Ось правда: уся ця ваша бабська таємничість – чергова дурість, що вельми дратує сильну стать.

Ви самотні, тому що не вмієте нас любити.

Багато з вас не бажають віддавати. Від вас тільки й чути про жахи самотності, про страждання життя без любові, про те, що вас використовують. Насправді ж самі жінки розучилися банально любити та піклуватися. Мужику що треба? Прийти додому й побачити, що йому раді. Опинитися в будинку, де тепло й комфортно, а ядро комфорту – це його жінка. Не треба суші та різото, я і пюре з котлетою з’їм, якщо моя дружина вміє мене любити.

Коли вона може мене вислухати, підбадьорити, не міряється зі мною яйцями, хто головніший і розумніший, а дає відчуття, що тільки я і є найкращий з найкращих.

Я знаю, хто і скільки заробляє, вмію порівняти свій потенціал з потенціалом інших мужиків. Постійне суперництво – норма для нас, саме тому нам хочеться бути для жінки єдиним і найсильнішим. Мене не треба напружувати, тому що мене весь день напружували на роботі, виводили з себе дебіли на дорозі, дратував курс долара й думки про те, що треба більше крутитися. Вдома мені потрібне розслаблення. Ми, мужики, подібні до котів: стаємо дуже ручними, якщо вчасно годувати та гладити за шерстю. Коротше кажучи, вдома я хочу ласки та спокою, а не смикану ідіотку, яку штормить з будь-якого приводу.

Вулицями роками ходять красиві й самотні: з хижим прищуром в очах, чіткою монетизацією й вбогим розрахунком у душі. Ви озлоблюєтесь, деградуєте, ночами ридаєте в подушку з риком від безсилля, що всі мужики козли. Нехай-нехай.

………………………………………………………..

Ось вам чоловічий погляд. Так, вам це неприємно чути! Коли вивчаєш матеріал, треба розглядати всі сторони, навіть неприємні. Я вирішив надати цей погляд, тому що це дійсно те, що на душі в багатьох чоловіків!

Бажаю вам щастя й любові!

Глава VII

Щоб показати хід думок, менталітет та отриманий досвід жінок, які пройшли через розлучення та труднощі сімейного життя, я вирішив у деяких жінок узяти інтерв’ю та розпитати про їхню думку щодо деяких моментів їхнього життя. Також я взяв інтерв’ю в жінок з інших держав, щоб вони розповіли, яким чином в їхніх державах ставляться до шлюбу, сімейного життя та розлучення.

Ця глава присвячена тільки цьому. Я не буду коментувати або робити якісь висновки – тут це недоречно.

Перша на черзі Ксенія. З Ксенією я вчився в школі, потім вона поїхала до Ізраїлю. Ксенії я трохи допомагав у «боротьбі» з чоловіком за аліменти. Тому я знаю її і як свою добру подругу, і як шанованого мною клієнта. Вирішив взяти в неї інтерв’ю, бо вважаю, що вона може розповісти про шлюб в Ізраїлі, менталітет мешканців цієї цікавої, на мій погляд, держави та показати різницю між Україною та Ізраїлем.

Я:Привіт, Ксеніє, розкажи трохи про себе.

Ксенія:Привіт! Мене звуть Ксенія Кишинська. Мені 34 роки, 11 років з яких я живу в чудовій країні Ізраїлі зі своїми законами та упередженнями. Як так вийшло, що я поїхала?! Цілком і сама не розумію! Напевно, доля за мене вирішила або, напевно, правильніше сказати допомогла. Зараз я дуже рада, що поїхала з України, але тоді, у 2005 році, точно не розуміла навіщо і чому – я просто інтуїтивно розуміла, що потрібно!

Я:Ксеніє, розкажи, як ти зважилася одна з сином поїхати в іншу країну?

Ксенія:На той момент я жила в Україні, у місті Дніпродзержинську. У 2000 році я вийшла заміж, а через рік у нас народився син. Ще через рік ми розлучилися, бо в наше життя влазили матусі й татусі. Ось тут у моїй голові народилася думка: «А чи не виїхати з цієї проклятої країни?!»

Озирнутися не встигла, як я вже збирала документи на репатріацію в Ізраїль. Моя бабуся – виходець з євреїв, і вся родина це знала, а довести було важко, бо після війни було заведено змінювати прізвища й імена євреям, і вона теж змінила. Але я зі своєю впертістю йшла на пролом. Я собі постійно говорила: «Я доведу, що моя бабуся єврейка, і я зможу поїхати до Ізраїлю!»

Я почала піднімати будинкові книги, возила бабусю до консула на співбесіду – взагалі домагалася відновлення в правах, і в підсумку я довела, що єврейка!!!

Це було дуже важливо, довести не скільки для себе, як для бабусі! Я раділа від того, що я самостійно змогла! Я дійсно змогла! Після довгої паперової тяганини та нескінченних співбесід і нервування визнали моє право на переїзд до Ізраїлю.

27 квітня 2005 року мені сказали з Сохнута: «Ти летиш на ПМП до Ізраїлю!» Ось так і вийшло!

Але найголовніше – це сильно загартувало мій дух, я стала сміливіша, сильніша та відчула, що моє життя тільки в моїх руках! Я безмежно вдячна своїй бабусі та сім’ї, які мене підтримували в цьому та допомагали!

Мені дали тиждень на збори. Я вже не хотіла летіти, адже сама собі й усім іншим довела, що чогось варта, але дороги назад немає, довелося летіти! І ось, я вже сиджу в аеропорту одна з маленьким сином, на той момент йому було 3 роки. Він не розумів, чому мама вся в сльозах, а мені здавалося: все моє життя скінчилося! Я летіла в чужу країну, з чужою мовою, з чужими принципами та менталітетом. Я вийшла в аеропорту Тель-Авіва о 01:00 ночі, на руках маленька дитина і все!

Потім нас зібрали в одному з терміналів аеропорту, щось заповнювали, ставили запитання і так до 03:00. Потім дали нам по 1 000 доларів і запитали, у яке місто хоче кожен новий репатріант Ізраїлю? Я вибрала Ейлат. Мене посадили в таксі, і таксист повіз мене й мого маленького сина через пустелю в Ейлат. Водій був ізраїльтянин, він ставив запитання, а я нічого не розуміла. Я їхала й думала: «Як я, не знаючи мови, буду жити тут? Що мені робити? Дорога від Тель-Авіва до Ейлата тривала 5 годин через пустелю на машині. Синочок заснув, а я не стулила очей. Я їхала й про себе говорила, що ніколи в житті, я не повернуся додому! Мені здавалося, що всі ці гори, піски й верблюди непереможні для мене вершини. Мені здавалося, що я наче гном у країні велетнів. Але все виявилося не так жахливо!

Взагалі, коли я летіла сюди, у мене була одна знайома, яку я знала буквально місяць, і вона сказала: «Приїжджай, я допоможу». Ось я, сповнена надій, їду в Ейлат! Після ночі перельотів і величезного шоку від 5-годинної поїздки на таксі о восьмій ранку ми приїхали в Ейлат. Це місто було якимсь іншим. У цьому місті «моїх надій і мрій» після довгих телефонних дзвінків моя знайома нарешті відповіла й сказала таксисту, куди мене привезти.

Так, перший день в Ізраїлі ти знаходишся в якомусь трансі: «Що це? Де я? Мамо, я хочу додому!» Так, так – це було саме так! Ти як у фільмі з 3D, стоїш, а навколо тебе все рухається, а ти стоїш без руху і не знаєш, що робити! Ось так все і почалося …

Перший день був довгим і сповненим всяких сюрпризів. Для початку треба було піти в Місрад Кліта та зареєструватися як новий репатріант. Я в’їхала в країну як громадянка Ізраїлю, в Україні в мене забрали паспорт, порвали й дали закордонний паспорт для нових репатріантів. Потім – відкриття рахунку в банку; винаймання квартири та багато іншого. Ти все робиш і не розумієш взагалі нічого! Але робиш.

Минуло 3 дні в чужій країні, я живу в 3-кімнатній квартирі з сином, а подруга полетіла в гості на цілий місяць, і я залишилася одна, зовсім одна!

На 4-й день я вирішила діяти і влаштувалася на роботу покоївкою в 5-зірковий готель. Ось тут ти і стикаєшся із законами, які мені не були відомі до цього.

Зараз я працюю в іншому готелі старшим менеджером фінансового відділу, і в моєму підпорядкуванні чотири людини. Тому я можу зараз з упевненістю сказати, що якщо вірити у свої сили й не здаватися, у результаті все вийде.

Я:Ти прожила тривалий час в Ізраїлі, у тебе там вже народилася дочка. Розкажи, як спілкується молодь (зустрічається), чи живуть у цивільному шлюбі, як суспільство й батьки в Ізраїлі до цього ставляться, у чому відмінність способу спілкування молоді (менталітет) в Ізраїлі від України?

Ксенія:Молодь в Ізраїлі зустрічається довго. Вони не поспішають одружуватися й заводити дітей, вони намагаються це робити після 30 років. До цього вони намагаються отримати професію, помандрувати, купити житло, а потім вже заводити сім’ю. Бувають, звичайно ж, і екстрені випадки, але зазвичай так! Моєму синові вже 15 років, і коли я приходжу до нього в коледж, вони думають, що я його сестра, тому що батьки цих дітей набагато старші за мене. Я народила сина в 19 років. Це для них шок!

Менталітет ізраїльської молоді відрізняється від української. Ізраїльська молодь не заморочується й живе в кайф, хто живе в Тель-Авіві, той побував у всій країні!

Тут молодь може з легкістю «зірватися» і поїхати в інше місто. І це не близький світ, це 5 годин їзди мінімум, тобто все просто! Пари зустрічаються, живуть і не одружуються, тому що велика морока одружитися за ізраїльськими законами. Така ж морока й розлучатися. Люди тут не такі примітивні…

Я:Скажи, чи бувають в Ізраїлі ранні шлюби? У якому віці зазвичай виходять заміж?

Ксенія:Бувають, звичайно, винятки, але в основному люди не поспішають пов’язати себе узами шлюбу. Євреї повинні спробувати все. Побувати скрізь, а потім заводити сім’ю. Практично завжди свідомо, тому й розлучень менше!

Якщо євреї хочуть одружиться, то вони спершу йдуть до Рабанута (глава єврейського духовенства), і Рабанут дає їм книгу, де від початку й до кінця написано шлях, який вони повинні пройти перед весіллям. Якщо вони проходять його й виконують все згідно з написаним, то вони доходять до кінця й одружуються.

Отже, перший крок – наречена повинна відвідати уроки сімейного життя в рабаніт – це дружина рабина. Вона вчить молоду наречену інтимного та сімейного життя. Потім є інша сходинка.

Пара повинна привести по дві людини з кожного боку – це як свідки. Вони повинні підписатися, що дійсно молоді хочуть одружитися, – це називається едім.

Потім наречений повинен визначити ктубу – це у скільки він оцінює наречену. До весілля готуються близько року й весілля відбувається під хупою, їх одружує рабин.

Потім отримують документ з Рабанута під хупою. Можуть одружитися тільки чистокровні євреї за мамою, і це перевіряється Рабанутом чи не до сьомого коліна.

Ктуба – це угода з самим собою. Коли чоловік заради свята (вступу в шлюб) оцінює дружину в якусь ціну. Раніше, в стародавні часи, дружин оцінювали на весіллі, нареченій видавалася папір про те, у скільки чоловік оцінив її. У разі розлучення можна було просити цю суму, а зараз так не робиться, просто видається папір на весіллі і все.

Я:Ксеніє, ось ти кажеш, що молодь в Ізраїлі не прагне рано одружуватися, я так розумію шлюби укладають після 30 років. Скажи, це не впливає на здоров’я жінок (пологи), поєднання жінкою роботи та виховання дитини? Словом, відчуваються проблеми, якимось чином пов’язані з пізніми пологами?

Ксенія:В Ізраїлі багато безплідних жінок! Я розповім на прикладі своєї подруги. Моя подруга все життя жила для себе. Будувала кар’єру, робила пластичні операції – жила на повну! У 37 років прокинулася і вирішила, що час народити дитину. З часом зустріла чоловіка, він був розведений з двома дітьми. Вони почали жити разом. Вона виховувала його дітей, а своїх дітей у них не було. Потім вона дізналася, що не може мати дітей. Вона 3 роки займалася тим, що лікувалася й намагалася завагітніти. Ось нарешті те чудо, вона завагітніла. У 40 років у неї народилася донька!

Потім вони вирішили, що треба ще одну дитинку народити, і знову 3 роки пішло на всякі процедури нерви, сльози… Зрештою вона завагітніла вдруге! Вони мріяли про сина, бо в нього від першого шлюбу двоє дівчинок і ще їхня спільна дитина, теж дівчинка. І тут син!

Коли вона його виносила і він народився, йому поставили діагноз – даун. Він народився з вагою 1 900 г. Ось до чого призводять пізні пологи. Виходить, що проблеми є.

Бувають випадки, коли все проходить вдало, це як кому пощастить. Але я бачу з досвіду старших подруг і вважаю сама, що на все свій час. Коли я народжувала свою дитину (дочку), я склала план, що потрібно купувати й скільки часу працювати. Взагалі, все було розплановано на рік наперед.

Мене з роботи забрали в лікарню народжувати. Коли доньці було 4 місяці, я віддала її в садок і повернулася працювати.

Слава богу, що євреї живуть у такій країні, що медицина дуже розвинена. Навіть безпліддя можна вилікувати.

А взагалі я бажаю всім людям все робити у своєму житті вчасно, щоб потім не шкодувати ні про що!

Я:Чи прийнято в Ізраїлі, щоб батьки майбутньому подружжю робити якісь дорогі подарунки? Чи існує практика укладання шлюбних договорів?

Ксенія:В Ізраїлі є датішні євреї – це дуже віруючі євреї, вони взагалі дуже пильно дотримуються правил, і самі батьки знайомлять дітей і вирішують, чи можуть одружитись їхні діти. Датішні одружуються рано, їм заборонено робити аборти, а тому в них, як правило, багато дітей. Їхні жінки дотримуються шабату, і одруженій жінці заборонено навіть подавати руку чоловікові. Вони виходять заміж незайманими! Ось так деякі батьки євреїв впливають на шлюб!

Практика укладання договорів існує, але поки не дуже розвинена. Сам розумієш, коли люди одружуються вперше – це любов, яка їм зносить дах, а ось другий раз люди дивляться на це іншими очима й розуміють, що все, що зароблено людиною до шлюбу, можна і потрібно застрахувати.

Взагалі я вважаю, що складати шлюбний договір – це правильно. Тому що люди починають правильно оцінювати будь-яку ситуацію та поважати один одного – договір дисциплінує.

Шлюб – це така собі угода між чоловіком і жінкою. Де вони за відповідними правилами вирішують йти по життю разом. Це не «уті-путі»! Це своєрідна праця!

Я:Яке спілкування в побуті подружжя, рівність або є матріархат чи патріархат? Хто займається дітьми та домашнім господарством? Які загальні невдоволення висловлюють дружини, чи є будь-які особливості або чи існує обмеження жінок у будь-яких питаннях? У чому відмінність від України?

Ксенія:Я працюю в готелі та багато в міру своєї роботи спілкуюся із сім’ями. Я бачу, як чоловіки переживають за своїх дітей, як вони їм більше приділяють уваги, ніж мами, тому навіть якщо трапилося розлучення, тато не йде з життя дітей, він завжди з ними. Він поруч і після розлучення, всі спілкуються, навіть якщо щось не подобається. Заради дітей це потрібно робити, і всі це розуміють! Колишнє подружжя разом відзначає свята, і діти не відчувають притиску або нестачі уваги батьків.

Я розповім тобі маленьку історію. Моя подруга – марокканка, їй 41 рік, у неї 3 дітей. Наші діти дружать з дитинства, і ось один раз вона запросила мене на Бат Міцва – це коли дівчинці виповнюється 12 років – велике свято. Зазвичай це святкування з розмахом на 100–200 чоловік.

Коли ми прийшли, там була одна дівчинка (я думала це якась племінниця), так ось це виявилася дочка від другого шлюбу її колишнього чоловіка. Там були діти і від першого шлюбу, і від другого – вони разом святкували. Цілувалися та танцювали до упаду! Я була шокована – це так мило та правильно!

В Україні так не буває! Мій колишній чоловік живе в Україні, як би я не намагалася, він так і не спілкується із сином. Я не звинувачую його, він нещасна людина! Хоча він вважає інакше…

Ми розлучилися, коли синові був рік. Він не боровся за нього. Не платив аліментів і не платить досі! Після нашого розлучення, через рік, коли я їхала до Ізраїлю, я попросила у нього дозвіл на вивезення сина за кордон. Він дав, навіть не запитав, наскільки ми їдемо. Ще попросив мене заплатити гроші за дозвіл. Потім ми поїхали… Я телефонувала йому, його мамі та хотіла налагодити контакт. Але вони ні в яку! Потім він ще раз одружився, у нього народився син. Потім його посадили на 10 років. Я телефонувала до в’язниці. Всіляко підтримувала його. Я хотіла, щоб у нього з Данієлем налагодився контакт, але, на жаль, у мене не вийшло!

Я його не звинувачую, батьків не вибирають! Дуже шкода, що в Україні немає згуртованості! Ось від цього й усі проблеми.

Я:Ти кажеш, що розлучені подружжя разом святкують з дітьми. У тебе так само з дочкою та її батьком, вони часто бачаться? Чи платить він тобі аліменти або чи надає якусь допомогу?

Ксенія:Моя історія з народженням дочки практично нічим не відрізняється від першої! У першій історії я була одружена, а в другій – ні. Ось і вся різниця! У першому і другому випадках «примітивний» російський хлопець.

Ми зустрічалися 2 роки, він жив в Тель-Авіві, а я – в Ейлаті. Все було добре, доки я не сказала йому, що вагітна. Він, як «справжній чоловік нашого часу», злякався відповідальності й пропав.

Оскільки мені було 32 роки і я дуже хотіла дитину, вирішила народжувати. Ось тепер я подала на аліменти, він продовжує ховатися від відповідальності. Він мамин синок! Вона його виростила одна, і він озлоблений на весь світ. Чоловікові 35 років, а він не вміє відповідати за свої вчинки.

Зараз я домоглася безкоштовної експертизи ДНК і повернула доньку на своє дівоче прізвище.

Чоловік продовжує не ходити на засідання суду, але йому все одно присудять аліменти. Тут не Україна! Він виплатить все до копійки! Справа не в аліментах, а в його безвідповідальності. Безвідповідальний чоловік – ворог суспільства! Ось ще одна відмінна риса росіян/українців від євреїв в основній масі!

Тому все, що є в мене в житті, я створила сама. Напевно, тому я і вмію цінувати й радіти кожному дню. У моєму житті були злети й падіння, але я не здавалася! Мої діти вміють цінувати, все, що я їм даю. Вони бачать, що я працюю та роблю для них все, що можу. Можливо, я ще не зустріла свого чоловіка. Але одне я зробила правильно у своєму житті – народила своїх дітей!

Я:Як проходить розлучення в Ізраїлі, схожі вони на «військові дії» за майно? Як йде справа під час поділу майна – рівноправність? Як захищені жінки та діти? Чи можеш ти навести цікавий приклад розлучення й розділу майна твоїх знайомих?

Ксенія:Закон на боці правди! Якщо хочеш знати, тут немає хабарів. Взагалі немає! Якщо ти запропонуєш хабар, тебе можуть відразу посадити. Тому в разі розлучення жінка отримує все, що їй належить. Держава ще й допомагає, якщо жінка має потребу в житлі. Надається знижка на садок і школу. Держава повністю з тобою!

Розлучення тут справа не легка! Знову тут присутній Рабанут. Вони так просто не дадуть розлучення! Рабин, якщо не буде розуміти точну причину, на розлучення згоди не дасть! Тут ще доведеться понервувати. Ось адвокат точно знає як і куди. А головне, з чого треба починати. Як правило, призначаються слухання в суді, і потім виноситься рішення.

У Рабануту багато питань – навіщо й чому. Вони роблять перевірки, але потім розлучають.

Я:Ти відчуваєш на собі «труднощі» шлюбу і життя без чоловічої підтримки, як зараз ставишся до вибору чоловіка й шлюбу в цілому, чи змінилася твоя думка?

Ксенія:Напевно, ні! Можливо, у моральному плані мені й не вистачає підтримки. В Ізраїлі вигідніше бути незаміжньою. Тоді тобі допомагають всі соціальні служби, а для одружених парам немає жодної допомоги в жодній установі. Тому багато пар не поспішають розписуватися, а живуть у цивільному шлюбі. В Ізраїлі дуже дорогі дитячі садки та школи. Якщо ти не в шлюбі й сама виховуєш дитину, сплачуєш лише половину вартості садка або школи. Це дуже вигідно! Напевно, це одна з причин цивільних та пізніх шлюбів.

Я не кажу: «Милі дівчатка, не виходьте заміж!» Виходьте, народжуйте дітей! Просто потрібно розуміти, що таке шлюб. Шлюб – це робота, причому важка робота. Якщо двоє не будуть працювати над цим, нічого не вийде. Треба віддаватися сім’ї на повну. Йти на поступки, поважати партнера і, звичайно, любити.

Я розлучилася з першим чоловіком, коли мені було 20 років. Зараз мені 34, і я сама народила і виховала двох дітей. Але я не втрачаю надії на те, що я зустріну ще свого чоловіка.

У нашому житті відбувається і хороше, і погане – це життя! Комусь більше уроків, а комусь менше. Вірте в краще, і все вийде!!!

Дякую, Ксеніє!

______________________________

Тепер послухайте історію та думку щодо сімейного життя іншої жінки.

Я:Марино, розкажіть коротко про себе.

Марина:Мене звати Марина, мені 44 роки. У мене свій бізнес.

Я:Марино, я від Вас якось чув, що Ви рано вийшли заміж, розкажіть, як так вийшло, чи це було сплановане весіллям?

Марина:Заміж я вийшла в 17 років. Познайомилася зі своїм чоловіком у 15 років. Він був старший за мене майже на сім років. У нас були романтичні стосунки, і це була моя перша любов!

Він красиво залицявся, дарував багато квітів – їх було не багато, а дуже багато. Вони стояли скрізь: у вазах, у банках, у відрах. Я прокидалася, як актриса після вистави. Це були найкрасивіші квіти в моєму житті. Перші стосунки та перші квіти від коханого чоловіка! Такої кількості квітів більше не дарував мені жоден чоловік!

За два роки наших побачень ми не сварилися та не з’ясовували стосунків. Звичайно, ми планували одружитися, коли я закінчу школу й вступлю до інституту. Весілля було заплановано після закінчення першого курсу. Але життя внесло корективи в наші плани – я завагітніла!

У той час підліткам не розповідали про секс, і взагалі про нього не було прийнято говорити. У СРСР сексу не було!))) Ось так СРСР нам цим «допомагав». Навіть піти до гінеколога з питанням про вагітність (у моєму віці) теж було проблемою.

У листопаді 1988 року ми одружилися, і в травні у нас народився син.

Я:Ви зараз у шлюбі з цим чоловіком?

Марина:Ні, ми розлучилися через три роки через вживання чоловіком наркотиків. Це було нестерпно, й іншого виходу я не бачила. Можливо, зараз через отриманий досвід у житті, напевно, варто було б поборотися і не стільки поборотися, скільки допомогти йому позбутися цієї «звички».

Через рік я зустріла іншого чоловіка, і ми з ним прожили в цивільному шлюбі 8 років. Чим більше ми жили разом, тим сильніше ми не розуміли один одного. У нас були розбіжності в усьому! Я намагалася все склеїти, але не вийшло. Може, нікому було підказати як, а ми були недосвідченими – не знаю. Ми стали чужими один одному – кожен почав жити своїм життям. Не було сенсу в цих відносинах…

Потім я закохалася в іншого чоловіка, і ми розлучилися. Це стало моїм другим офіційним шлюбом. Ми навіть повінчалися! Це була моя друга сильна любов!

Все було так само романтично, пристрасно й досить складно. Прожили ми разом 6 років. З етичних міркувань не буду розповідати, з якої причини ми розлучилися. Це аж надто особисте!

Другий мій цивільний шлюб тривав майже 9 років. Начебто було все добре! Багато спільних подорожей. Багато цікавих моментів. Я думала, що ми разом зустрінемо старість, але так сталося, що ми розлучилися. Причина – я стала більше заробляти, і першість в сім’ї стала моєю. Він дотримувався всіх моїх рішень і вже не міг, та й не хотів вирішити без мене якусь проблему, а мене це стало дратувати. Можливо, йому набридло бути другим – нездорова конкуренція й ображене самолюбство зіграли свою роль. Я перестала бачити в ньому чоловіка, тверде плече.

Я почала відчувати, як у мені почали з’являтися чоловічі риси характеру, це стало нестерпно. Жінка не повинна мати чоловічі риси характеру, це вбиває жіночність, витонченість і красу. Перестаєш бути жінкою. Зараз я незаміжня.

Відверто кажучи, я всім своїм чоловікам вдячна, що вони були в моєму житті та в моєму серці. Кожен з них мені подарував багато щасливих моментів, про які я буду згадувати все своє життя. З трьома екс-чоловіками підтримую дружні стосунки і вважаю, що мені пощастило, що ми залишилися друзями: мало у кого це виходить, а точніше в одиниць.

Зараз я дивлюся на це як на власний життєвий досвід, нехай і важкий, але досвід!

Було б добре, якби мені в підлітковому віці давали настанови, розповідали про те, що значить бути дружиною, з чим мені доведеться зіткнутися і як вирішувати конфлікти в родині. Напевно, все пройшло б по-іншому. Мені б не довелося витрачати відрізок життя на отримання досвіду в такій спосіб!

Тепер я розумію, що ухвалювати такі життєво важливі рішення потрібно з більшою відповідальністю та усвідомленням. Потрібно думати про наслідки!

Я:Яким чином зараз Ви ставитися до шлюбу в ранньому віці та яке у Вас ставлення до цивільних шлюбів?

Марина:Я б ніколи не заборонила своїй дитині одружитися, нехай навіть дуже рано! Звичайно, я б поговорила з сином, ми б обговорили всі питання, але якщо мої доводи і мій досвід не вплинули на його рішення, нехай вирішує сам! Він все-таки чоловік! Я чим зможу допоможу!

Щодо цивільних шлюбів не можу сказати, чи я «за», чи «проти». Вважаю, це потрібно розглядати індивідуально. Зважаючи на яких стосунках будується цей шлюб. Думаю, що особливо нічого страшного в цьому немає!

Моя подруга, як і я, народила дуже рано. Вона дуже хвилюється за свою доньку, щоб та рано не вийшла заміж і не повторила її долю. Вона пильнує свою доньку, навіть перегинаючи інколи палицю. Вона дуже цього боїться!

Я:У Вас зараз дорослий син, Ви бачите різницю, порівнюючи його стосунки з дівчатами, з тим часом, коли проходила Ваша молодість?

Марина:Андрію, Ви мене ображаєте, я і зараз молода!)) Моя молодість ще не минула! Ми живемо в матеріальному світі й у світі інформаційно-комп’ютерних технологій. Хтось може себе уявити без телефону або комп’ютера? Це, звичайно, дуже зручно! Відносини між людьми стали створюватися через соціальні мережі. Звичайно, не говоритиму, що це погано, але якось це «сухо»!

Дівчата шукають більш заможних хлопців. Пропала романтика в стосунках!

Молодь зараз готова на все заради матеріальних благ! Є і заможні леді, які також себе не цінують і заради задоволення або пафосу можуть «віддатися» просто так – без зобов’язань…

Таких я немало знаю, вони глибоко нещасні та дуже багато чого терплять у таких відносинах заради матеріального комфорту. Це життя в золотій клітці, причому нестерпне – за все доводиться платити, і вони готові! Але все-таки я впевнена, як у всі часи, є і любов, і повага!

Резюмуючи, я можу сказати, що інформаційні технології внесли свою лепту, як хорошу, так і погану, але я думаю, є ще стосунки, побудовані на любові та повазі. Хоча раніше ми були трохи іншими.

Я:Що Ви могли б порадити молодим парам, які тільки беруть шлюб?

Марина:Проходить ейфорія, і починаються трудові будні сімейних відносин, їм про це потрібно знати та пам’ятати!

Беручи шлюб, будьте трохи прагматичні, спробуйте зазирнути трохи далі. Спробуйте оцінити свого партнера з різних боків. Виходьте заміж один раз! Не думайте, що можна знайти іншого або іншу. З розлученням ваше життя змінюється, і не факт, що на краще, і не факт, що буде другий шлюб!

Хочеться ще додати: спілкуйтеся один з одним, обговорюйте все те, що не подобається, а головне – не мовчіть! Якщо вас щось дратує, намагайтеся розібратися в цьому без емоцій і не забувайте при цьому бути терплячими один в одного. Не долучайте до ваших сварок і стосунків родичів, друзів і знайомих. Намагайтеся зробити все так, щоб вам було цікаво один з одним. Працюйте над своїми відносинами все своє спільне життя!

Я: Враховуючи, що у Вашому житті вже були розлучення, що Ви могли або хотіли б порадити парам, які вже у шлюбі, але мають труднощі в стосунках (на стадії ухвалення рішення про розлучення)?

Марина:Я не вважаю себе великим знавцем в цих питаннях і не можу порадити, можу тільки висловити свою думку.

Якщо у вас обох є прагнення зберегти шлюб, а не в когось одного, тільки в цьому випадку за сім’ю варто боротися!

Перший крок на шляху до відновлення сім’ї – це відверта розмова між подружжям, у якому ви повинні з’ясувати причини, що спонукали вас задуматися про розлучення. Донести свою точку зору один одному, вислухати й визначитися, чи дійсно ви обоє хочете боротися за ваш шлюб?!

Спробуйте бути максимально щирими, не шкодуйте сил знайти справжні причини, які не дозволяють вам бути щасливими. Тоді ви, можливо, зрозумієте, що потрібно змінити, щоб повернути колишні почуття та що потрібно змінити у ваших стосунках вже сьогодні!

Але якщо хтось з вас просто боїться самотності, такий шлюб неможливо зберегти! Подолайте свій страх і відпустіть один одного. Кожен з нас гідний любові та розуміння, а «сусідське проживання» через дітей, майно тощо я ніколи не розуміла. У цьому випадку спробуйте розійтися мирно та лишитися друзями, але використовуйте всі сили для збереження шлюбу!

Зараз я не в шлюбі, але я була б не проти, щоб чоловіче плече було опорою в моєму житті. Але його немає!

Незважаючи на те, що мене час від часу відвідують думки про те, навіщо мені всі ці сімейні халепи, часом вечорами настають сумні моменти, коли хочеться підтримки, як і будь-якій людині.

Якщо в мене запитати: «Чи важко жінці одній без чоловіка?». Відповім: «ТАК», але мало хто з жінок вам у цьому зізнається!

Дякую, Марино!

_____________________________

Зараз інтерв’ю з Оленою. З нею мене познайомила наша спільна подруга. Олена живе в Німеччині. Заслухаймо і її думку щодо тих самих питань…

Я:Добрий день, розкажіть трохи про себе.

Олена:Мене звуть Олена Райнек, мені 45 років. Народилася в Білорусі, за національністю росіянка. Проживаю в Німеччині вже 17 років. За освітою бухгалтер-економіст, але в Німеччині моя вища освіта не визнається. Я перевчилася на косметолога, і зараз у мене свій салон та улюблена робота. З моїм чоловіком проживаємо разом 17 років, з них 14 років в офіційному шлюбі. У нас шістнадцятирічний син.

Я:У своїй книзі я порушую питання цивільного шлюбу. Розкажіть, як спілкується молодь (зустрічається), чи живуть у цивільному шлюбі, як суспільство й батьки до цього ставляться, у чому відмінність способу спілкування молоді від українського?

Олена:Звичайно ж, молодь зустрічається. Ходять у кіно, театри, на студентські тусовки, дискотеки, у кафе, бари, як усі нормальні молоді люди. Різниці з Україною майже немає.

Цивільний шлюб дуже поширений у Німеччині. У більшості випадків батьки підтримують своїх дітей. Іноді діти вчаться в 11–12-му класі, а живуть разом в одних з батьків. Тимчасом як батьки другої половинки щомісяця допомагають матеріально. Особисто я цього не схвалюю й не розумію, але воно є так, і в цьому, мабуть, є відмінність від України.

Мені дуже складно судити про менталітет, бо в людини є характер, є віра в когось або в щось.

Єдине, що мене здивувало в Німеччині, що в німців кожен платить у барі, у ресторані, на дискотеці за себе! Дуже рідко, коли хлопець платить за свою подругу (пригощає)!

Я:Скажіть, як часто зустрічаються випадки ранніх шлюбів? У якому віці зазвичай виходять заміж?

Олена:З ранніми шлюбами я в Німеччині за 17 років ще не стикалася. Більшість живуть у цивільному шлюбі роками (з раннього віку), народжують дітей, а потім через 10–15 років реєструють шлюб. У якому віці виходять заміж?! Мені важко відповісти на це питання!

Я:Чи прийнято, щоб батьки майбутньому подружжю робити якісь коштовні подарунки? Чи існує практика укладання шлюбних договорів?

Олена:Коштовні подарунки?! Це, на мій погляд, залежить від можливостей і бажання батьків. Шлюбні договори дуже поширені – це норма життя та шлюбу німців. Деталі цього питання мені не відомі.

Я:Яке спілкування в побуті подружжя, рівність або є матріархат чи патріархат? Хто займається дітьми та домашнім господарством? Які загальні невдоволення висловлюють жінки/дівчата, чи є будь-які особливості або чи існують якісь обмеження для жінок у будь-яких питаннях? У чому відмінність від України? На чому б Ви хотіли особливо акцентувати увагу читачів, що Вам не подобатися або обурює?

Олена:Як і всюди є і матріархат, і патріархат. У Німеччині батьки дуже часто знаходяться у відпустці з догляду за дитиною. Чому б ні, якщо в мами зарплата вища, ніж у батька дитини. І тут це цілком нормально! Або півроку мати, півроку батько доглядають малюка. У кожній родині свій порядок. Особисто мене все в Німеччині влаштовує і нічого не обурює. У моїй родині все добре.

Я:Як часто розлучаються подружжя? Чи є тенденція частих розлучень?

Олена:Не можу відповісти на це питання. Ніколи не цікавилася.

Я:Можливо Ви чули, як проходить розлучення подружжя, схожі вони на «військові дії» за майно або частіше все проходить мирно?

Олена:Ну звичайно ж, як і в країнах колишнього СРСР, так і в Німеччині: коли є що ділити або один з колишнього подружжя ображений, та ще й колишнє подружжя – невиховані люди, то починається війна. Найстрашніше, що при цьому страждають діти від дурості своїх же батьків!

— А чому Ви питаєте, чи захищені жінки та діти?

— А чоловіки?

Чому в разі розлучення чоловік – тиран, а жінка – жертва?

Випадки ж бувають різні!

Цікавого прикладу навести не можу, бо розлучення – це вже не цікаво… Це трагедія!

Я:Яку б Ви хотіли дати пораду дівчатам, які зараз збираються вийти заміж, і яку тим, хто вже перебуває в шлюбі, але має труднощі в спілкуванні з чоловіком (на межі розлучення)?

Олена:Порадити?! Думаю, жінці потрібно залишатися завжди жінкою, за будь-яких обставин!

А чоловіки поводяться з нами так, як ми, жінки, дозволяємо їм з нами поводитись!

Дякую, Олено!

___________________________

Йдемо далі. На черзі Наталія…

Я:Добрий день, розкажіть трохи про себе.

Наталія:Мене звуть Сіденко Наталія, мені 25 років, і я кондитер.

Я:У якому віці Ви вийшли заміж? До одруження Ви проживали з Вашим чоловіком у цивільному шлюбі? Ваш шлюб був запланований?

Наталія:У віці 18 років я вийшла заміж. У цивільному шлюбі я не жила, ми просто зустрічалися протягом року. Так швидко виходити заміж я не планувала, але я завагітніла, і мій обранець наполіг на пологах і на тому, що потрібно створити сім’ю. Мені було дуже страшно, але я погодилася.

Я:Зараз Ви відчуваєте труднощі в спілкуванні з чоловіком? У чому основні причини конфліктів у Вашій родині на Вашу думку?

Наталія:Я прожила в шлюбі 6 років, і останні 3 роки мені було дуже складно. Я боролася за збереження сім’ї, тому що на той час у нас уже було двоє діток.

Головною причиною конфліктів були зради чоловіка. У нього виник дуже серйозний роман на стороні. Це і стало точкою в наших відносинах. Він вибрав її!

Я багато часу думала, що я не так зробила, а потім зрозуміла, що постійно думала, як зробити краще для нього, для сім’ї й зовсім загубилася як особистість.

Згодом я подякувала долі й усім учасникам цієї ситуації за безцінний урок.

Тепер спілкування з колишнім чоловіком не настільки болісне. Наше спілкування холодне і будується на взаємоповазі один до одного за прожиті роки. Так, осад образи ще є, але це вже не той біль!

Я:Наталю, Ви говорите, що загубилися як особистість, що Ви мали на увазі? Ви вважаєте, що приділення надмірної уваги чоловікові й сім’ї зіграло певну роль у розставанні?

Наталія:Думаю, що все одно частка моєї провини в нашому розлученні є. Я мало розмовляла з чоловіком на теми, що хвилювали мене, вважала, що сама все виправлю, зроблю все за двох, думала, якщо я постійно буду «догоджати», навіть якщо це в мене викликало купу протестів, невдоволення та неприємних внутрішніх відчуттів, все само собою налагодиться. Але це велика помилка.

Я не могла знати на 100%, чого від мене чекають і як буде краще для двох. Я ніколи не питала, у чому ховається проблема на його думку. Я стала закривати очі та просто терпіти, думаючи, що він коли-небудь побачить моє до нього поблажливе ставлення й оцінить мене.

Але цього так і не сталося. Переживши цей досвід, я розумію, що чоловіки не так мислять, як жінки.

Я:Зараз після років у шлюбі, що Ви думаєте про інститут шлюбу? Чи змінили Ви ставлення до шлюбу, сім’ї, спілкування всередині родини, вибору майбутнього чоловіка? Чи змінився образ ідеального чоловіка саме для Вас порівняно з тим, який був до вступу в шлюб?

Наталія:Для мене як були шлюб і сім’я чимось особливим, високим, священним, так і залишилися.

А що ж до вибору чоловіків, до них, природно, змінилися ставлення та вимоги, але більше я змінила ставлення до себе.

Після цього уроку долі я змогла знайти себе й тепер намагатимуся не допустити тих самих помилок у нових можливих відносинах. Можу так само сказати, що чоловіків-нарцисів я точно уникаю!

Я:Ви будете тепер безкомпромісною та суворішою в спілкуванні з новим чоловіком?

Наталія:Тепер я буду говорити чоловікам про свої бажання й неприйнятні для мене речі. Думаю, чоловіка необхідно попередньо сповіщати про це! Сам він не може здогадатися, що в моїй голові.

Я:Що Ви могли б або хотіли б порадити дівчатам, які тільки виходять заміж, і тим, хто вже в шлюбі, але має труднощі в спілкуванні (на межі розлучення)?

Наталія:Дівчата, життя в шлюбі – це, звичайно, найбільша праця, але працювати повинні обидва! Щоб вас розуміли, ви повинні говорити з чоловіком і так, щоб він точно вас чув і розумів, бо ми не завжди чуємо й розуміємо саме те, що нам говорять.

Читайте сімейну психологію. Вчіться чути вашого чоловіка, і всі ситуації розбирайте відразу. Не виколисуйте образу всередині, говоріть про свої почуття.

Усім щастя, любові та міцних сімей!

Дякую, Наталю!

Завжди в сімейному житті щось не влаштовує на 100%, щось хочеться змінити.

Так, адже сімейне життя й складається з мистецтва йти на компроміси.

Уміння вчасно наступити на горло власному Я й згадати, що є ще ВІН чи ВОНА…

А краще – МИ!

ЕПІЛОГ

Мої поважні пані, ось ми і дійшли до кінця, що ж мені хочеться вам сказати наприкінці?!

Мабуть, хотілось би вам сказати, щоб ви завжди були коханими, у вас ніколи не було проблем зі своїми коханими чоловіками. Ви завжди мали можливість знайти розуміння, особливо в складні періоди ваших відносин. Думки про розлучення в моменти сварок у вашу голову будуть влітати, як ракети, – женіть їх! Розлучення – це останній крок!

Ми з вами завжди щось очікуємо від життя, друзів, коханих. Які, у свою чергу, теж від нас чогось очікують. У цьому конфлікті інтересів ніхто нічого не дочекається. Це один із секретів життя!

Працюйте над своїм духовним та розумовим розвитком, вирощуйте себе як особистість та допомагайте в цьому своєму чоловіку – від вас залежить його успіх!

Як ви зрозуміли з книги, будь-які наші дії мають своє продовження. Думаю, ви ніколи не замислювалися, що зачаття дитини (настрій, час, місце, обставини тощо) мають дуже велике значення для долі вашої дитини та навіть всього суспільства.

Так само працює все навколо нас!

Незаміжнім дівчатам, мабуть, можна порадити не ставитися легковажно до вибору майбутнього чоловіка. Від цього залежить ваше життя та навіть життя вашої дитини!

Не намагайтеся бути сильними перед чоловіками. Будьте слабкими та виточеними – у цьому ВАША СИЛА. Дайте можливість вашому чоловіку проявляти свою силу. Інколи підштовхуйте його до цього, але правильними методами! Не кричить йому: «Іди роби те, що ти повинен робити», а м’яко з позиції слабкості дайте йому зрозуміти, що тільки він це може зробити.

Коли ви сваритесь і надуваєтесь від гніву, як кулька, ваш чоловік ще більше червоніє від гніву. Підійдіть до нього й обійміть його, нехай він був не правий. Гордість ні до чого, вона руйнує! Не треба слів, просто обійміть і все!!! Бог вам надав для цього сил. Не забувайте, у чому ваш обов’язок у сім’ї.

Життя не вимагає від вас повністю заглибитися в родину. Знайдіть золоту середину, де ви з легкістю будете контролювати домашнє вогнище та будете реалізовувати себе як особистість.

Це зробить вас щасливими!

Тексти «Бгаґават–Ґіти», можливо, викликали всередині вас незгоду, але щоб зрозуміти їх, їхню тонку природу, вам потрібна кваліфікована особа, яка їх прокоментує та проведе вас по життю. Тому не робіть поспішних висновків.

Усього, що було описано в шастрах, дуже важко дотримуватися, але й не потрібно все кидати та починати це виконувати. Достатньо діяти поступово, але рішуче. Виберіть для початку те, що вам під силу й знайдіть у собі натхнення зробити це, поступово збільште вимоги до себе. Ви здивуєтеся, як з часом зміниться ваше життя і як легко ви зможете переносити важкі періоди в житті.

Попіклуйтеся про свою Дхарму – і Дхарма попіклується про вас!

Сімейні відносини – це найскладніше в нашому житті, і над цим нам з вами доведеться працювати все життя. Від цього не сховатися.

Щоб отримати добрі плоди, необхідно посіяти добре насіння. Так засівайте ж своє добре насіння.

Ми живемо в епоху деградації, а тому за волею долі та карми вам може дістатися чоловік, з яким доведеться відпрацювати свою негативну карму. Якщо це з вами трапилося, не впадайте у відчай. Зберіться й дійте. Не відкладайте свої проблеми на безрік, їх все одно доведеться вирішити.

Пам’ятайте основні правила щодо вашого майна: купуючи майно, оформлюйте його відразу на двох; будьте в курсі діяльності вашого чоловіка; контролюйте майно та документи на нього (майте копії). Коли між вами з чоловіком є діалог, є розуміння того, що все треба робити правильно, не повинно бути проблем з придбанням майна. Не оформлюйте майно в дар на одну особу, навіть не розглядайте цю можливість. Бізнес вашого чоловіка – це і ваш бізнес. Своєю підтримкою та присутністю ви допомагаєте чоловіку. Будьте в курсі документів щодо бізнесу вашого чоловіка, але робіть це правильно. Не вимагайте від нього вам їх надати. Використовуйте розум, щоб без сварок це зробити. Сварок не повинно бути!

У разі виникнення проблем між вами використайте всі можливості для примирення. Якщо ваш чоловік неправомірно поводиться з вами або в його діях прослідковується надмірна хитрість і намагання позбавити вас майна та коштів на існування, дійте негайно! Не забувайте про майбутнє дітей. Не ухвалюйте рішення самостійно, без консультацій з адвокатом. Ваші помилки будуть коштувати дуже дорого.

Я бажаю вам вічного щастя та

сімейного добробуту!